4 неймовірних літературних подружжя

Видатних письменників зазвичай вважають вродженими одинаками – буцімто справжній геній неодмінно має бути самотнім, тому що він або жахливий егоїст, або ж соціально неадаптований, тож не може мати повноцінні особисті стосунки. Такий от існує стереотип. А якщо у письменника/письменниці все ж є партнерка/партнер, часто вважається, що це має бути хтось зовсім не схожий на нього/неї, хтось зовсім не зацікавлений у письменництві, щоб дати можливість генію спокійно працювати й не заважати.
 
Однак попри конкуренцію та заздрість, які можуть виникати у разі, якщо двоє письменників закохуються одне в одного, люди з літературним складом розуму схильні тягнутися один до одного. Чи це два талановитих автори, чи автор та проникливий і мудрий редактор/консультант – люди, які мають хист до літератури, часто знаходять шлях один до одного і такі пари бувають доволі успішними та щасливими. Такі партнерства інколи призводять до ще більшої творчої продуктивності.
 
У цьому дописі до вашої уваги історії чотирьох пар, які завдяки своїм союзам досягли чудових результатів у літературній діяльності, хоча їхні особисті стосунки далеко не завжди були стабільними й успішними.
 
Джордж Еліот і Джордж Генрі Льюїс: геніальність письменниці Джордж Еліот як романістки вже давно не піддається сумнівам, але одна людина вірила в неї задовго до того, як у неї повірили інші – це її партнер Джордж Генрі Льюїс. Сам досвідчений письменник, Льюїс працював критиком і займався філософською діяльністю, а також публікував деякі художні твори. Однак Льюїс не був егоїстом і попри власну літературну кар’єру, він із задоволенням розвивав письменницький талант своєї партнерки в часи, коли жіночу кар’єру рідко сприймали серйозно. Протягом багатьох років, які вони прожили разом (вони так і не змогли одружитися через те, що Льюїс не зміг розлучитися зі своєю першою дружиною), він заохочував Еліот писати. Вона почала писати романи після того, як почалися їхні стосунки, і під час їхнього партнерства Еліот написала такі шедеври, як «Міддлмарч» і «Сайлес Марнер». Власні романи Льюїса через це постраждали, але в період стосунків з Еліот він зробив успішну кар’єру філософа. Літературна слава Еліот перевершила літературну славу її партнера, однак попри це він завжди давав їй величезну підтримку і ця пара змогла зберегти прекрасні відносини до самої смерті Льюїса.

Френсіс Скотт Фіцджеральд і Зельда Сейр Фіцджеральд: ця пара відома своїми бурхливими стосунками. У той час як Ф. Скотта з теплотою згадують завдяки його знаменитому твору «Великий Гетсбі» та іншим романам, репутація Зельди та згадки про неї здебільшого ґрунтуються на її боротьбі з психічними захворюваннями. Відносини цих двох талановитих людей були сповнені ревнощів, запеклих сварок і відрізнялися їхньою спільною схильністю до розпусного способу життя, але присутність Зельди у житті Ф. Скотта  все ж більшою мірою сприяла створенню його творів, ніж заважала йому. Він часто брав уривки зі щоденника Зельди (і ніде цього не зазначав) і включав їх у свої художні твори, і цей випадковий плагіат зрештою викликав глибоке обурення з боку жінки. Однак попри всі негаразди її підтримка часто була дуже цінною для його письменницької кар’єри. Попри її гнів через те, що він запозичав її думки й ідеї, вона все ж дозволила йому використати частину її творчості у його знаменитих книгах, зокрема, саме Зельда наполягала на назві «Великий Гетсбі» замість таких його варіантів як «Мільйонери та сміття» та «Від грошей одні біди», а ще жінка захищала спадщину письменника після його ранньої смерті. Водночас Ф. Скотт Фіцджеральд жорстко критикував роман Зельди «Врятуй мене, вальс» і змусив її переписати його, щоб мати змогу використати їхній спільний творчий матеріал у своїй книзі «Ніч лагідна». Попри вулканічний і часто руйнівний характер цього шлюбу, він залишається одним із найвидатніших літературних союзів.

 

Вірджинія Вульф і Леонард Вульф: Як і Льюїс, Леонард Вульф був чудовим помічником своєї блискучої партнерки. Його самого можна описати як людину епохи Відродження, яка вміло займалася письменництвом, редагуванням, політикою та бізнесом протягом усього свого життя, хоча жодна з його робіт не залишилася в пам’яті. Талант Вірджинії був сильнішим і більш незвичайним; протягом їхнього шлюбу вона видала низку модерністських класичних творів, зокрема таких як «До маяка» та «Місіс Делловей». І хоча у Леонарда була власна гарна кар’єра, він завжди підтримував Вірджинію, яка боролася з депресією та психічними захворюваннями, забезпечуючи їй стабільність, необхідну для продовження творчої роботи. Пара заснувала видавництво «Hogarth Press», яке публікувало не лише роботи Вірджинії, а також і книги інших авторів. Коли Вірджинія трагічно покінчила життя самогубством, вона залишила для Леонарда зворушливу записку, у якій зазначила, що вона знайшла в їхньому шлюбі велику силу: «Я хочу сказати, що я завдячую всім щастям свого життя Вам. Ви були абсолютно терплячі зі мною і Ви були неймовірно добрим... Я не думаю, що двоє людей могли бути щасливішими, ніж ми».

Стівен Кінг і Табіта Кінг: впливова літературна пара. Власне, у родині Кінга багато успішних письменників – обидва сини Стівена й Табіти також стали успішними письменниками. Кінги одружені з 1971 року, і протягом життя вони обоє пишуть і видають романи. Звісно ж, творчий доробок Стівена значно більший за доробок його дружини, однак її дев’ять романів також отримали позитивні відгуки критиків і читачів. Та головне, що Табіта зіграла неоціненну роль у письменницькій кар’єрі Стівена. Коли Стівен почав писати свій роман «Керрі» (з якого почався успіх Кінга як письменника), він відчув, що не може писати переконливо з погляду дівчини, і викинув перші сторінки, які він написав, у смітник. Табіта ці сторінки знайшла і закликала чоловіка продовжувати спроби, допомагаючи йому протягом усього процесу написання. Без її проникливості славетна кар’єра Стівена як письменника і слава короля жахів могла б так і не здійснитися.