Вийшла нова книга про окупацію
Херсона, що тривала від 24 лютого до 11 листопада 2022 року. У книзі, що
називається «Літопис цивільного спротиву Херсона у вимірах повномасштабної агресії
Росії проти України у 2022 році», зібрані історії сміливих херсонців,
які пережили окупацію міста й області росіянами. Історії записані безпосередньо
під час інтерв’ю з героями книги – абсолютно різними людьми, яких об’єднала
спільна біда.
З цієї книги читач зможе дізнатися про
ситуації, які слабко задокументовані, не зняті на відео чи фото. Прочитавши книгу,
можна зрозуміти і відчути всю повноту драми, яку пережили херсонці, усвідомити
усі жахи, з якими стикалися протягом восьми місяців ці відважні та нескорені
люди. Тут багато особистого – події, емоції, почуття…
Автор книги – доктор історичних наук,
професор кафедри історії, археології та методики викладання Херсонського
державного університету Олександр Черемісін.
Отже, до першої річниці визволення Херсона
було задокументовано 27 інтерв’ю з містянами й мешканцями області, які були
безпосередніми учасниками подій, саме ці історії і склали основу «Літопису цивільного спротиву
Херсона».
Читайте у книзі про те, як в окупованому
Херсоні підприємці, освітяни, лікарі, спортсмени, журналісти, пенсіонери і не
тільки брали участь у мітингах, провадили різні форми спротиву окупантам,
передавали важливі відомості про ворога нашим збройним силам, а ще лікували,
навчали, тренували і всіляко допомагали одне одному.
Зрозуміло, що основна мета таких книг,
як «Літопис цивільного спротиву Херсона», полягає у тому, щоб написати правдиву
історію спротиву та передати відомості про цей жахливий досвід наступним поколінням,
які, сподіваємося, зможуть засвоїти цей урок.
Блог бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка для дорослих ЦБС Солом'янського району м. Києва
Сторінки
▼
середа, 31 січня 2024 р.
субота, 27 січня 2024 р.
За Незалежність України 106 років тому
29 січня відзначаємо пам'ятну дату
боротьби за незалежність України – День пам’яті Героїв Крут.
Завдяки подвигу героїв, які взяли
участь у бою під Крутами, уряд УНР отримав дорогоцінний час для підписання 9
лютого Берестейського договору з країнами Четвертного союзу (Німеччиною,
Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). УНР тоді визнали самостійною
державою, а її армія отримала підтримку німецької й австро-угорської армій у
боротьбі з більшовиками. Ця подія означала міжнародне визнання незалежності
України.
То хто ж вони, герої Крут?
Від початку 1918 року більшовицька
росія розпочала загальний наступ на Україну і за півмісяця захопила майже все
Лівобережжя. Але головною метою загарбників було захоплення Києва. 28 січня
1918 р. величезне більшовицьке військо, що налічувало близько чотирьох тисяч
військових, озброївшись артилерією та маючи бронепоїзд, були вже у Бахмачі.
Упевнене у своїй перемозі вороже військо, мабуть, і подумати не могло, що вже
наступного дня на станції Крути (за 130 кілометрів від Києва) їхнім намірам
завадять українські сміливці, яких було тільки трохи більше п’яти сотень – вояки,
студенти й прості юнаки під командуванням Аверкія Гончаренка зупинили ворожу
навалу, маючи на озброєнні тільки 16 кулеметів і гармату. Хлопці, більшість з
яких не мала жодної військової підготовки, не побоялися вступити у бій,
розуміючи, що, ймовірніше за все, вони загинуть.
Що дуже допомогло нашим сміливцям, це
їхні позиції – вони були більш вигідними, ніж у ворога, тож завдяки неймовірній
відвазі та більш зручним позиціям
українці знищили близько трьох сотень більшовиків. Бій під Крутами тривав понад
5 годин, та зрештою значна перевага ворога у кількості змусила наших хлопців
відступити. Однак на шляху до відступу українці підривали залізничні колії й
мости, завдяки чому наступ ворога вдалося стримати на чотири дні.
27 студентів, котрі брали участь у
тому бою, заблукали у темряві й потрапили в полон. Вороги їх катували, а потім
стратили. За різними оцінками експертів, у бою під Крутами загинули від 70 до
100 молодих українців.
Для УНР загиблі студенти одразу ж
стали героями. А тепер вони є героями для всіх нас. Героями, які пішли на
самопожертву заради незалежності України, так само як зраз готові йти на
самопожертву і наші захисники.
пʼятниця, 26 січня 2024 р.
Голокост: «Не передати досвід означає зрадити його» 🕎
27 січня оголошено Генеральною
Асамблеєю ООН Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Мета Дня – згадати
шість мільйонів євреїв, убитих нацистами під час Другої світової війни, та
мільйони інших жертв нацистських переслідувань.
вівторок, 23 січня 2024 р.
10 оптимістичних цитат із відомих книг
Останні кілька років ми переживаємо
важкі часи – пандемія, потім війна – усе це випробовує нас на міцність, і
цілком нормально, що кожен з нас інколи може відчувати сум і відчай. Однак
навіть тоді, коли здається, що надію втрачено, ми не повинні здаватися і
припиняти боротьбу – боротьбу зі злом, зі своїми страхами, боротьбу за життя і
за власне щастя. Багато людей віддали життя і багато людей зараз продовжують
битися за те, щоб ми мали майбутнє, тож ми просто не маємо права занепадати
духом. Коли відчуваєте, що не можете впоратися з поганими емоціями, оточіть
себе словами, зображеннями, піснями, будь-чим, що надихає вас і нагадує, що за
все це варто боротися. Можливо, десять цитат із популярних книг, наведених у
цьому дописі, допоможуть вам почуватися краще й більш оптимістично.
1 Віктор Гюго «Знедолені»
«Навіть найтемніша ніч закінчиться і сонце зійде знов»
2 Анна Франк «Щоденник Анни Франк»
«Я не думаю про всі страждання. Я думаю про красу, яка все ще залишається.»
3 Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»
«Як найдовша дорога має свій кінець, так і найтемніша ніч поступається світанку.»
4 Кассандра Клер «Місто попелу»
«Цей світ не такий вже й поганий, доки в ньому є кава.»
5 Анна Франк «Щоденник Анни Франк»
«Як чудово, що не потрібно чекати ні хвилини, щоб почати робити світ кращим.»
6 Луїза Мей Олкотт «Маленькі жінки»
«Утішся, дорога душе! Завжди є світло за хмарами.»
7 Нельсон Мандела «Довгий шлях до свободи»
«Я переконаний оптиміст. Від природи у мене це або позначається виховання, не можу сказати. Бути оптимістом – значить дивитися в бік сонця і рухатися вперед. Бувало багато темних часів, коли моя віра в людство випробовувалася на міцність, але я не впадав у відчай. Бо це шлях до поразки і смерті.»
8 Герман Мелвілл «Мобі Дік»
«Не знаю до пуття, що нас чекає, але хай там хоч що станеться, а я його
зустріну сміючись.»
9 Люсі Мод Монтгомері, «Енн із Зелених Дахів»
«Хіба не приємно думати, що завтра буде новий день, у якому ми ще не скоїли помилок?»
10 Оскар Уайльд «Віяло леді Віндермір»
«Всі ми в стічній канаві, але деякі з нас дивляться на зірки»
«Навіть найтемніша ніч закінчиться і сонце зійде знов»
«Я не думаю про всі страждання. Я думаю про красу, яка все ще залишається.»
«Як найдовша дорога має свій кінець, так і найтемніша ніч поступається світанку.»
«Цей світ не такий вже й поганий, доки в ньому є кава.»
«Як чудово, що не потрібно чекати ні хвилини, щоб почати робити світ кращим.»
«Утішся, дорога душе! Завжди є світло за хмарами.»
«Я переконаний оптиміст. Від природи у мене це або позначається виховання, не можу сказати. Бути оптимістом – значить дивитися в бік сонця і рухатися вперед. Бувало багато темних часів, коли моя віра в людство випробовувалася на міцність, але я не впадав у відчай. Бо це шлях до поразки і смерті.»
«Хіба не приємно думати, що завтра буде новий день, у якому ми ще не скоїли помилок?»
«Всі ми в стічній канаві, але деякі з нас дивляться на зірки»
пʼятниця, 19 січня 2024 р.
День соборності України 🇺🇦 (22 січня)
«От військові оркестри заграли «Ще не вмерла»! На дзвіниці Софії загув
дзвін. Серед натовпу рух і чути голосне: «Слава!... Їдуть!... Їдуть!... То
Директорія!..». Та от усе стихає, як на команду. Люде знімають шапки: по
чотирьох кутах площі чотири диякони читають Акт Злуки усіх українських земель
во єдине тіло. І сльози навертаються мені на очі...»
Зі спогадів Віктора
Андрієвського «З минулого»
22 січня 1919 року на Софійській площі
в Києві відбулося урочисте оголошення універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у
соборну Україну. Ця подія відома в історії як Акт Злуки чи Велика Злука.
Саме в цей день, 22 січня, ми тепер
відзначаємо День Соборності України.
Ідея соборності бере свій початок ще від
об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, далі
видатні українські гетьмани усіма можливими зусиллями втілювали цю ідею в
життя, а багато вітчизняних мислителів оспівували ідею соборності України у
своїх творах.
Єдність, свобода і незалежність – це основа
державності, якої нас завжди намагалися позбавити «добрі сусіди», але яку наш
народ завжди беріг і за яку боровся і, власне, продовжує боротися і нині.
Пропонуємо вашій увазі добірку патріотичних
висловів різних відомих людей, об’єднаних безмежною любов’ю до України –
незалежної, вільної, соборної України. Читаємо та надихаємося.
🔵«Не
чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а
пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати
мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно
бути у всім нашим гаслом».
Михайло Грушевський
🔵«Ми
мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими
українцями, а українцями без офіційних кордонів...».
Іван Франко
🔵«Хай
слово «Соборність» не буде тільки книжковою фразою, але щоденним хлібом та
правдивою Ідеєю наших буднів!»
Михайло Дяченко
🔵«Україна
не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має
належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи
широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців. Але нам
потрібно бути цілком убезпеченими від ворожих дій з боку Криму. У сенсі ж
економічному Крим, фактично, не може існувати без нас».
Гетьман Павло Скоропадський
🔵«Сучасні
події нинішньої російської агресії лише підсилюють значущість того Акта злуки
УНР і ЗУНР, який відбувся … на площі біля стародавньої Софії Київської. Бо
знову Україну хочуть «пошматувати» та розділити, силою забравши її землі, встановивши
штучні кордони й сірі зони, посваривши наш народ, пропагандою ввівши в оману.
Тому для нас свято Соборності є дуже важливим, бо воно нагадує про
найголовніший урок нашої спільної історії: в єдності – сила, в розділенні –
поразка».
Митрополит Епіфаній
🔵«Не
дивіться на Україну, як на землю своїх батьків. Дивіться на неї, як на землю
своїх дітей. І тоді прийдуть зміни…».
Святослав Вакарчук
🔵«Україна
звільниться зі свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою…
Мир. добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в
ній. Все те буде, як я кажу, тільки треба молитися, щоби Господь Бог і Мати
Божа опікувалися все нашим народом, який стільки витерпів…».
Митрополит Андрей
Шептицький
🔵«Українська національна
думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні,
без огляду на державні кордони. Коли в кожному з нас до решти загине
полтавський, галицький і т.д. провінціал, а в цілому зродиться та зросте
Всеукраїнець, якого думи і змагання обнімають усю Україну зарівно і неподільно,
як нерозлучну і єдину цілість».
Микола Міхновський
🔵«Як один Бог на небі,
так одна Україна на землі!».
Степан Бандера
середа, 17 січня 2024 р.
Топ-5 книг для майбутніх винахідників
17 січня відзначається День
дітей-винахідників – свято, започатковане задля вшанування дитячої
фантазії та винахідливості. Цей День є чудовою нагодою виявити й розпалити
творчий потенціал ваших дітей чи учнів та ознайомити їх з історією відомих
винахідників, у тому числі і дітей-винахідників, відомих в усьому світі. З
нагоди свята пропонуємо вам коротку добірку книг про винахідників і
різноманітні винаходи, які неодмінно варто почитати разом зі своїми дітлахами. Можливо,
почитавши історії про видатних вчених і дослідників та про їхні відкриття і
творіння, ваш малюк надихнеться, почне сумлінно вчитися, експериментувати і
зрештою винайде щось у майбутньому.
🔵«ОЦЕ ТАК ПАТЕНТ! Книга
неймовірних винаходів» Малгожата Мицельська, Даніель Мізеліньський, Олександра
Мізелиньська Всі у світі знають, хто такий Леонардо
да Вінчі, однак, коли на зламі XV і XVI століть він вигадав танк, автомобіль, гелікоптер,
дельтаплан, парашут, підводний човен, ліфт і телескоп, його, вочевидь, вважали шаленим
мрійником. Тепер же всі визнають, що він був генієм, який випередив свій час. У
цій книзі ви та ваша дитина знайдете цікавий огляд давніх і сучасних винаходів
– новаторських, переломних, кумедних, невдалих чи навіть нездійсненних. Але всі
вони про людську фантазію.
🔵«Дівчата думають про все
на світі. Розповіді про винаходи, зроблені жінками» Кетрін Тіммеш Те, що дівчата думають про все на
світі, це беззаперечний факт – від підгузків для малюків до найтривкішого
матеріалу, що застосовується в космосі. Замислившись одного разу, як зробити
життя легшим і комфортнішим, жінки в різні часи створювали просто геніальні
речі. Жіноча наполегливість, оптимізм і віра в свої сили, а ще поєднання
практичності й гострого розуму, стали поштовхом для створення речей, яким і нині
немає рівних. Історії жінок-винахідниць, що зібрані у цій книзі, надихають і
спонукають упевнено йти до своєї мети.
🔵«Вибухова історія людства» Юлія Смаль Коли
люди навчилися використовувати вогонь, це змінило їхнє життя назавжди.
Згодом люди винайшли порох, грецький вогонь, вибухівку і вогнепальну
зброю. Зброярі експериментували, алхіміки й хіміки поєднували
різні елементи й
отримували несподівані реакції та вибухові суміші. А нині ми маємо бойові
отруйні речовини і ядерну зброю, вічне джерело енергії, яке водночас може
спричинити техногенні катастрофи і радіаційне зараження. Що буде далі –
залежить від нас…Ця книга змусить замислитися про важливе.
🔵«Дитяча енциклопедія наукових експериментів» Томас Канаван Якщо ваша дитина цікавиться наукою та
мріє одного дня зробити якесь важливе наукове відкриття, а можливо й не одне,
то ця чудова книжка точно стане у пригоді, адже вона познайомить юного читача з
основними
законами хімії, біології та фізики, які він чи вона зможе перевірити на
практиці. Докладні інструкції,
малюнки та фото, наведені у виданні, допоможуть провести захопливі досліди та
експерименти вдома. Малі розумники будуть у захваті.
🔵«Великі відкриття та винаходи» Олена Ульєва, Кристина Коновалова Неймовірні історії з життя різних
речей, які описані в цій книзі, дозволять дитині дізнатися, як винайшли
електричну лампу, хто змайстрував перший у світі велосипед чи літак тощо. У цій
книзі предмети «оживають», розкриваючи секрети своєї появи на світ та імена винахідників.
пʼятниця, 12 січня 2024 р.
«Що б ми не говорили, люди вірять лише в те, що хочуть»
У цей день відзначаємо 75-річчя
відомого японського прозаїка та перекладача Харукі Муракамі.
Харукі Муракамі народився 12 січня
1949 року в Кіото (Японія). Навчався на факультеті театрального мистецтва і
здобув ступінь драматурга. Був власником і сім років курував джаз-клубом.
Переламний момент стався у житті Муракамі 1978 року – під час перегляду
бейсбольного матчу в голові 29-річного Харукі раптово промайнула думка: «Я можу написати роман».
Повертаючись додому після того
матчу, Муракамі купив папір і ручку, і тієї ж таки ночі почав писати свій
перший роман.
Це незвичайний початок незвичайної
письменницької мрії, але коли йдеться про Муракамі, усе дивне є нормальним, а
все нормальне є дивним.
За останні сорок років твори
Муракамі були опубліковані більш ніж 50-ма мовами та розійшлися мільйонними
тиражами. Журнал «TIME» 2015 року назвав Муракамі одним зі 100 найвпливовіших
людей у світі; він, безперечно, є найвідомішим автором з Японії; лауреат
численних престижних літературних премій.
Люди в усьому світі вже багато років
з задоволенням читають твори Муракамі, завдяки чому він здобув неймовірну популярність.
Така зацікавленість у романах письменника і читацька любов до них обумовлена
тим, що у своїй творчості автор руйнує звичні японські цінності, наповнює твори
психологічними, емоційними переживаннями, філософськими міркуваннями про себе
та свій світ, про страждання особистості.
Після вторгнення рф до України
Харукі Муракамі висловив підтримку нашій державі і на знак протесту проти
російської агресії випустив спеціальний епізод свого радіошоу із закликом до
миру та припинення війни.
Вітаємо письменника з Днем
народження і пропонуємо вашій увазі добірку його цитат:
«Життя в містах привчає дивитися
хіба що собі під ноги. Про те, що на світі буває небо, ніхто і не згадає…»
«Пам’ять зігріває людину зсередини,
і водночас рве її на частини.»
«Якщо все буде так, як тобі
хочеться, то жити стане нецікаво.»
«Світ без любові – все одно що вітер
за вікном. Ні помацати його, ні вдихнути.»
«Все, що в нас зникає – навіть якщо
воно зникає навіки, – залишає після себе дірки, що не заростають ніколи.»
«Поки вчишся чомусь новому, старіти
не так болісно.»
«Найважливіше – не те велике, до
чого додумалися інші, але те маленьке, до чого прийшов ти сам.»
«Коли довго дивишся на море,
починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей – за морем.»
«Професія перш за все повинна бути
актом любові. Але аж ніяк не шлюбом за розрахунком.»
«Як не старайся, коли боляче –
болить.»
«Потрібно вихлюпувати почуття
назовні. Гірше, якщо припинити це робити. Інакше вони будуть накопичуватися та
укріплятися всередині. А потім – вмирати.»
«Я не люблю самотність. Просто не
заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.»
«Людина, в якої відібрали свободу,
обов’язково почне когось ненавидіти.»
«На що тільки не погодиться людина
заради ще одного цікавого спогаду.»
«Бути чесним один до одного та
бажати допомогти – ось головне.»
«Людині дарується надія, і вона
використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.»
«Часто трапляється, що саме з
дрібниці починаються найважливіші у світі речі.»
«Помилки – це розділові знаки життя,
без яких, як і в тексті, не буде сенсу.»
«Таке відчуття, що завдяки тому, що
тебе зустрів, зміг трішки полюбити цей світ.»
«Справжній геній – людина, що живе в
тому світі, який вона сама вигадала й побудувала.»
четвер, 11 січня 2024 р.
Всесвітній день «Дякую»: історія, факти, цитати
11
січня відзначається Всесвітній день «Дякую». Цей День є нагадуванням про те, що ми
повинні бути вдячними усім, хто так чи інакше зробили наше життя кращим. Це
день, коли ми зупиняємось і думаємо про те, наскільки ми вдячні за те, що
приносить нам радість або дозволяє нам бути успішними, щасливими та здоровими.
Отже,
тепер ви знаєте, чим зайняти свій час сьогодні. У вас є цілий день, щоб
подякувати всім, хто допоміг вам досягти ваших цілей. Незалежно від того, чи це
ваші друзі, родина чи колеги, є багато способів показати їм, як багато вони для
вас значать! Та звісно ж усі ми маємо бути неймовірно вдячними тим людям,
завдяки яким ми зараз живі та вільні – ми вдячні нашим захисникам.
Трохи історії
Дня «Дякую»
Походження Дня невідоме, проте все почалося з повідомлення. Практика надсилання повідомлень друзям і родині стала частиною культури в 1400-х роках. Європейці першими почали обмінюватися вітальними листівками з рідними та друзями. У цю епоху люди нерідко надсилали подарунки з одного місця в інше. Звичка виявляти вдячність словом «спасибі» з’явилася під час комерційної революції в 16-му і 17-му століттях. За останні 500 років використання слів «дякую», «спасибі» поширилося по всьому світу. А ще існує теорія, згідно з якою компанії, котрі продають вітальні листівки, пропагували День «Дякую» для збільшення своїх продажів.
Коли люди почали
дякувати один одному?
Згідно з різними записами, люди почали повсюдно говорити слово «Дякую» в 16 столітті.
Як відзначити
Всесвітній день «Дякую»?
Цей день призначений для висловлення вдячності у будь-який спосіб:
-
Дякуйте усім, хто робить для вас хоча б щось хороше. Подякуйте вчителю,
тренеру, другу, або ж дівчині в кав’ярні, яка приготувала вам смачну каву,
подякуйте своєму котикові чи собачці за безумовну любов і тепло, які вони
дають…
-
Напишіть записку з вдячністю – скористайтеся цією можливістю, щоб написати щирі
листи всім, хто підтримував і заохочував вас в різні періоди життя. Краще
передати записку людині в руки особисто.
-
Напишіть електронне повідомлення друзям чи знайомим з вдячністю за підтримку і
приємні моменти, проведені разом.
-
Подякуйте військовим, яких зустрінете на вулиці чи у якомусь закладі.
Цитати до
Всесвітнього дня «Дякую»
««Дякую» – найкраща молитва, яку можна сказати. Я часто її промовляю. «Дякую» висловлює надзвичайну вдячність, смирення й розуміння». – Еліс Вокер
«Встаючи
вранці, дякуйте за світло, за життя, за силу. Дякуйте за вашу їжу та за радість
життя. Якщо ви не бачите причини дякувати, це тільки ваша провина.»
«Всі
наші скарги на те, що життя складне й нестерпне, наші нарікання з приводу того,
чого ми позбавлені, виникають від нестачі вдячності за те, що ми маємо.» – Д.
Дефо
«Вдячність
– ознака благородства душі.» – Езоп
Походження Дня невідоме, проте все почалося з повідомлення. Практика надсилання повідомлень друзям і родині стала частиною культури в 1400-х роках. Європейці першими почали обмінюватися вітальними листівками з рідними та друзями. У цю епоху люди нерідко надсилали подарунки з одного місця в інше. Звичка виявляти вдячність словом «спасибі» з’явилася під час комерційної революції в 16-му і 17-му століттях. За останні 500 років використання слів «дякую», «спасибі» поширилося по всьому світу. А ще існує теорія, згідно з якою компанії, котрі продають вітальні листівки, пропагували День «Дякую» для збільшення своїх продажів.
Згідно з різними записами, люди почали повсюдно говорити слово «Дякую» в 16 столітті.
Цей день призначений для висловлення вдячності у будь-який спосіб:
««Дякую» – найкраща молитва, яку можна сказати. Я часто її промовляю. «Дякую» висловлює надзвичайну вдячність, смирення й розуміння». – Еліс Вокер
вівторок, 9 січня 2024 р.
Тема війни в літературі. Топ-5 книг
В літературі завжди відбиваються усі
важливі події, які відбуваються в реальному житті. Книги про війну відображають
жахи, героїзм, травми, моральні дилеми, пов’язані з війною. Через літературу
письменники й поети виступають свідками, оповідачами та критиками, надаючи
читачам глибше розуміння наслідків війни як для життя окремих осіб, так і для
суспільства в цілому. Ця тема дозволяє нам простежити еволюцію літературних
реакцій на війну в різні періоди часу та в різних регіонах, проливаючи світло
на стійкість людської творчості перед обличчям лиха.
Література відкриває унікальне вікно
в минуле, пропонуючи історичний контекст і бачення людського досвіду під час
конфлікту з перших вуст. Це допомагає нам зрозуміти суспільні, культурні й
політичні фактори, які формували світ у ті періоди. Література передає
емоційний та психологічний вплив війни на окремих людей та громади. Це дозволяє
читачам співпереживати болю, стражданням і стійкості тих, хто постраждав від
війни. Література про війну заохочує читачів замислитися над моральними
наслідками конфлікту та насильства. Література – це форма мистецтва, яка
виходить за межі часу та простору. Це дозволяє авторам творчо використовувати
мову для передачі складних ідей та емоцій, що робить її потужним засобом для
фіксації людського досвіду під час війни.
Література може впливати на
громадську думку та сприяти суспільним змінам. Книги про війну можуть вплинути
на те, як суспільство сприймає війну, її ціну та наслідки, сприяючи дискусіям і
закликам до дій і змін.
До вашої уваги п’ять потужних літературних творів на тему війни:
🟩«Війна всюди однакова» Славенка
Дракуліч До цієї книги хорватської
журналістки та письменниці Славенки Дракуліч увійшли есеї про війну, які
авторка писала від 1991 року і до наших днів – часу повномасштабної
російсько-української війни. Ці тексти неодмінно викличуть у читача багато
емоцій і змусять замислитися, чому, досягнувши такого велетенського технологічного і наукового поступу, люди не
можуть викоренити зі свого життя війну та вбивства. Есеї С. Дракуліч описують
серію воєнних ситуацій, представлених з точки зору звичайної людини. Герої
книги це біженці, які намагаються освоїтися в чужій країні, де їм не раді;
матері, надломлені очікуванням синів, які, можливо, і не повернуться;
зґвалтовані жінки, які відмовляються мовчати; обставини, які перетворюють
звичайних людей на жорстоких злочинців; медіа та їхня роль в осмисленні воєнних
подій.
🟩«Світ і все, що в ньому є»
Александар Гемон У червні 1914 року до Сараєва
прибуває ерцгерцог Франц Фердинанд…
Після цього життя Рафаеля Пінто, який зайнятий роботою у батьковій аптеці, змінюється назавжди, та й увесь світ змінюється. Рафаель не готовий ні до війни, ні до служби в армії. Проте він має йти на фронт. Десь в окопах серед Галичини його фантазії остаточно руйнуються. Війна зовсім не схожа на студентські будні у розпусному Відні, літні прогулянки чи романтичні вечори. Єдине, що тримає Рафаеля на фронті, – його стосунки з побратимом Османом. Осман на противагу поетичному Рафаелю не має жодних ілюзій щодо війни, він сміливий і завзятий. З ним можна наважитися на будь-що, на будь-яку авантюру…
🟩«На Західному фронті без змін» Еріх Марія РемаркРоман засновано на реальних спогадах
автора про Першу світову війну. Вісімнадцятирічного Ремарка мобілізували до
війська, а через рік він опинився на Західному фронті. Головний герой твору –
молодий солдат Пауль Боймер – так само потрапляє на війну, у справжнє пекло.
Війна виявляється зовсім не такою, як він її собі уявляв, справжня війна – це
смерть, кров, бруд, крики, ницість, а ще це неймовірна мужність і виживання на
межі людських можливостей. Роман не лише яскраво описує фізичні та психічні
травми учасників бойових дій, в ньому також йдеться про трагічну відірваність
від цивільного життя, яку відчуває багато хто після повернення додому. Автор
розповідає про покоління людей, які, навіть якщо вони й уникли снарядів, були
знищені війною.
🟩«Бібліотекарка з Аушвіцу» Антоніо ІтурбеПодії твору розгортаються у 1943
році, в Аушвіці. Чотирнадцятирічна дівчинка Діта Адлерова опиняється в
сімейному блоці табору смерті. Там вона стає берегинею найменшої та
найпотужнішої бібліотеки у світі. Цю підпільну бібліотеку з 8 видань створено
в’язнями. Завдання Діти – приховувати від нацистів ці книги і зберегти їх. Діта
знає, що наражає себе на небезпеку. Але вона також знає, що сила книг є
важливою, щоб допомогти їй та іншим в’язням зберегти надію в найтемніші часи.
🟩«По кому подзвін» Ернест
Гемінґвей Один із найвидатніших романів про
війну в історії світової літератури. Один з найвідоміших та найемоційніших
своїх творів «По кому подзвін» Ернест Гемінґвей завершив через три роки після
приїзду до Іспанії, де висвітлював події громадянської війни для американської
преси з 1937 року. Ця книжка описує історію декількох днів життя підривника
Роберта Джордана, який, як і сам автор, приїхав з США до Європи на «не свою»
війну. Блискучий і трагічний роман про мужність і жертовність, моральний
обов'язок і проблему вибору, любов і втрату.
Після цього життя Рафаеля Пінто, який зайнятий роботою у батьковій аптеці, змінюється назавжди, та й увесь світ змінюється. Рафаель не готовий ні до війни, ні до служби в армії. Проте він має йти на фронт. Десь в окопах серед Галичини його фантазії остаточно руйнуються. Війна зовсім не схожа на студентські будні у розпусному Відні, літні прогулянки чи романтичні вечори. Єдине, що тримає Рафаеля на фронті, – його стосунки з побратимом Османом. Осман на противагу поетичному Рафаелю не має жодних ілюзій щодо війни, він сміливий і завзятий. З ним можна наважитися на будь-що, на будь-яку авантюру…
пʼятниця, 5 січня 2024 р.
Збереження довкілля! Курс на декарбонізацію
З 1 січня 2024 року в Україні набрав
чинності закон, який передбачає створення Державного фонду декарбонізації та
енергоефективної трансформації. Цей фонд створений за європейським принципом
«забруднювач платить», який відповідно до Регламенту ЄС про управління
енергетикою і кліматичними діями передбачає цільове спрямування екологічних
податків на енергоефективність та декарбонізацію і застосовується у 21 країні
ЄС.
Декарбонізація це комплекс заходів з
обмеження масштабів або темпів глобального потепління і пов'язаних із цим
наслідків. Декарбонізація є життєво важливою стратегією стримування шкідливих
наслідків зміни клімату.
З моменту прийняття тексту Паризької
угоди 2015 року декарбонізація набуває все більшого значення в порядку денному різних
організацій і компаній у всьому світі. Різні країни докладають все більше
зусиль для скорочення викидів парникових газів. Україна також не залишається
осторонь: відповідно до Оновленого національно визначеного внеску до Паризької
кліматичної угоди (НВВ2), прийнятого в липні 2021 р., ми зобов'язалися
скоротити викиди парникових газів на 65% до 2030 року (від рівня 1990 року) і
досягти кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року.
Захист довкілля це те, що стосується
кожного з нас і важливо, щоб кожна компанія чи організація тримала курс на
декарбонізацію. Звісно розробка стратегій декарбонізації, а також реалізація
дорожньої карти, пов’язаної з нею, є нелегким завданням через такі чинники, як
внутрішня координація, досвід, ресурси, ризики, нормативні рамки та
конкурентний тиск. Однак організації можуть подолати ці виклики, звернувшись до
експертів, використовуючи партнерські відносини, аналізуючи дані та розробляючи
індивідуальні енергетичні стратегії. Методи декарбонізації охоплюють низку
рішень, включаючи альтернативні види
палива, електрифікацію, відновлювані джерела енергії, проєкти з компенсації
вуглецю, процеси оцінки життєвого циклу та екологічні методи роботи.