Бабин Яр. Пам’ятаємо

Бабин Яр це місце трагедії, де 29 і 30 вересня 1941-го року, згідно з офіційними історичними свідченням, нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв. А 1 березня 2022 року рашисти завдали ракетного удару по території, де знаходиться меморіальний комплекс Бабин Яр і там знову загинули люди.
 
«Навіщо 80 років повторювати «Ніколи знову», якщо, коли бомба падає на Бабин Яр, світ залишається мовчазним? Ще п’ять життів втрачено. Історія повторюється», – написав президент у своєму twitter після тієї ракетної атаки.
 
Та мовчання і Бабин Яр, на жаль, мають довгу спільну історію…
 
Ми, українці, добре знаємо цю страшну історію – історію трагедії Бабиного Яру: під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами людей за етнічною ознакою – євреїв і циган, мирного населення і військовополонених, а також партійних і радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, заручників, психічнохворих, порушників комендантської години й тих, хто чимось не догодив владі «вищої раси», яка будувала свій «арійський мир».
 
Чи не те саме зараз вчиняють на окупованих територіях нашої країни росіяни, намагаючись збудувати вже свій «руський мир»?
 
З післявоєнних судових протоколів ми знаємо, що тоді, у вересні 1941 року, німці примушували жертв лягати обличчям донизу на закривавлені трупи вже розстріляних людей. Якщо вони не робили цього, їх били і збивали з ніг. Потім нацисти перелазили до жертв і стріляли їм у потилицю. Згідно з оперативним звітом, який німці надіслали до Берліна, вони розстріляли 33 371 єврея.
 
Протягом наступних двох років німці продовжували використовувати це місце як місце вбивств, стративши там ще 70 000 осіб.
 
Після деокупації Києва німці намагалися приглушити будь-які спогади про трагедію Бабиного Яру, а пізніше і радянський уряд робив те саме – 1961 року вони намагалися засипати яр, ненавмисно викликавши зсув, який спричинив нові людські жертви.
 
Повну історію того, що сталося, вперше розповів суспільству письменник Анатолій Кузнєцов, чий «Бабин Яр: роман-документ» був опублікований 1966 року під цензурою в Радянському Союзі. Також 1970 року вийшла і версія твору без цензури. Це сталося після втечі Кузнєцова з СРСР до Великої Британії.
 
Чому ж радянська влада мовчала?
Вбивство євреїв у Бабиному Яру та інших місцях не вписувалося в офіційну радянську версію війни. Радянська влада говорила про те, що вони називали «Великою Вітчизняною війною», як про історичну битву між фашизмом і комунізмом, і применшувала расовий та етнічний шовінізм нацизму. Тільки починаючи з кінця 1960-х років, групи євреїв, які пережили Голокост, почали неофіційно збиратися в Яру на річницю різанини, а в 1966 році вони повісили неофіційний пам’ятний знак. Та лише 1976 року на цьому місці було встановлено перший офіційний пам’ятник. 1991 року, після здобуття Україною незалежності, до 50-ї річниці розстрілу в Бабиному Яру встановили пам’ятник у формі менори. Це було перше офіційне публічне визнання євреїв, які були вбиті на цьому місці.
 
Коли цієї весни в Києві знову лунали постріли і в Бабиному Яру загинули люди, президент Зеленський закликав світ діяти і не мовчати, адже «Нацизм народжується в тиші».