«Чужинці, дайте спокій!»

І я повстав. Душа спитала – доки?!
Втопили край у підлості і злі.
І я сказав: чужинці, дайте спокій,
Не сійте зради на моїй землі.
Уже і так насіяно. Вродило.
Вже не бере ні плуг, ані коса.
А ми ще є, І то найбільше диво,
Що цей народ іще раз воскреса.
 

Ліна Костенко, «Берестечко»