Пекельний вогонь Чорнобиля. Наслідки трагедії

«Хтось мав це зробити…»

Олександр Федотов, ліквідатор

 
Операція з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була, мабуть, наймасштабнішою і найтяжчою в історії людства. 14 грудня ми вшановуємо учасників ліквідації на ЧАЕС.
 
Що ж стоїть за цим простим словом «ліквідатор»? Ліквідатори – це ті люди, які прибували до місць, визначених як «заражені» в період з 1986 по 1989 роки, для того щоб допомогти зменшити наслідки страшного вибуху на ЧАЕС. Серед цих людей були оператори електростанцій та аварійні працівники, такі як пожежники та військові, а також багато непрофесіоналів. Їхні завдання включали приборкання вогню на станції, прибирання уламків навколо реактора, будівництво саркофагу, очищення від забруднення, будівництво доріг, а також знищення й захоронення забруднених будівель, лісу й обладнання. Інформація про небезпеку більшості ліквідаторів була невідома.
 
Через якийсь час після катастрофи усім стало відомо, що наслідки аварії ліквідувати неможливо – їх можна було тільки зменшити.
 
Багатьох ліквідаторів за радянських часів просто відсилали до зараженої зони працювати на визначений термін за прямим наказом. Проте тисячі ліквідаторів, здебільшого офіцери та кваліфіковані професіонали, зголосилися взяти участь або продовжити свою роботу і після завершення початкового обов’язкового терміну.
 
Скільки точно ліквідаторів взяло участь в операції на ЧАЕС, невідомо. Цифри варіюються від кількох сотень тисяч до майже мільйона осіб. Ймовірно, що безпосередньо було залучено щонайменше 300 000 – 350 000 осіб. У звіті Агентства з ядерної енергетики наводиться цифра «до 800 тисяч». Міжнародна конференція «Десять років після Чорнобиля» говорить про «близько 200 000 «ліквідаторів», які працювали в Чорнобилі в період 1986-1987 рр., і оцінює загальну кількість людей, зареєстрованих як таких, що причетні до ліквідації наслідків аварії, від 600 тис. до 800 тис.
 
Звісно, радянська влада і преса в той час називали ліквідаторів героями, однак реальність полягає у тому, що деяким з них роками довелося боротися за офіційне визнання їхньої участі в операції.
 
За оцінками Міжнародного агентства з атомної енергії, 350 000 ліквідаторів, залучених до первинного очищення станції, отримали середню загальну дозу опромінення тіла 100 мЗв, що дорівнює приблизно 1000 рентгенограм грудної клітини.
 
Після розпаду СРСР, у 1990-х роках, стан здоров’я ліквідаторів було важко контролювати. А небажання Росії надати реальні цифри, пов’язані з катастрофою, дуже ускладнює процес оцінки наслідків аварії. Офіційна інформація така: «від гострої променевої хвороби загинуло 28 працівників, а ще 106 ліквідаторів пролікувалися і вижили». Та стан здоров’я і кількість тих людей, які вижили, продовжує залишатися спірним питанням. Правда ж така: від 90 000 до 200 000 ліквідаторів, які вижили, мають серйозні довгострокові проблеми зі здоров’ям, а справжня кількість загиблих  і досі є предметом серйозних дискусій.
 
Ми глибоко вдячні усім ліквідаторам наслідків найбільшої техногенної катастрофи на планеті ХХ століття. Ці люди виявили неймовірний героїзм і мужність в тих надзвичайно екстремальних обставинах.