«І доки є пам’ять в людей, і живуть матері, допоти й сини, що спіткнулись об кулі, ЖИВІ!» (Б. Олійник)

...Місто, вільне й неполегле,

Встає з руїн, світліє і живе,

І бідні квіти, зрощені в нужді,

В неволі й смутку змученого міста

Кладуть дівочі руки молоді,

Як дар любові на броню танкіста

(М. Бажан)

 
Наприкінці жовтня 1944 року українська земля повністю звільнилася від фашистських загарбників. Якщо бути точними, то вигнання останніх гітлерівських загарбників з території України відбулося саме 28-го жовтня 1944 р. Відтоді минуло вже 76 років, але згадувати про страшні роки війни боляче і досі, а пам'ять про людей, які поклали своє життя заради порятунку рідної землі і принесли таку довгоочікувану перемогу над окупантами, живе і нині. З метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників і вшанування героїчного подвигу Українського народу у Другій світовій війні, 2009 року в нашій державі  офіційно було встановлено День визволення України від фашистських загарбників.
 
Безліч трагедій, зламаних життів і безмежний смуток принесла Друга світова війна. Масштаб тієї катастрофи був настільки великим, що навіть через багато десятків років людство з жахом і сльозами на очах згадує ті давні події. Шлях до перемоги, здобутої у тій війні, устелений мільйонами зруйнованих доль. Страшно навіть уявити, що пережили в ті часи люди, які стали учасниками тих подій, адже Друга світова це одна з найкривавіших воєн за всю історію людства. Ми, мешканці сучасної вільної України, повинні пам’ятати подвиги героїв війни. Ми пам’ятатимемо самі, допоки житимемо, і навчимо своїх нащадків пам’ятати й шанувати їх.
 
Багатостраждальний український народ, який зазнав фашистської окупації і нелюдських знущань гітлерівських бійців, не став на коліна перед загарбником, натомість він піднявся на нещадний бій із ворогом. Пам’ятатимемо про це і будьмо вдячними.