«Класики – це ті, що створили невмирущі твори. «Нео» – новий. Неокласики – нові класики... Вони вважали себе учнями, послідовниками тих, що
становлять славу й гордість людства, – учнями класиків»
М. Рильський
Максим Рильський – один з кращих
українських поетів, талановитий прозаїк, мовознавець, фольклорист. У складні
радянські часи він не боявся піднімати свій голос на захист рідної мови та
всієї України.
Максим Тадейович Рильський народився 19 березня
1895 р.
в м. Києві в родині етнографа Тадея Рильського. 1902
року родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх
умовах, а потім у приватній гімназії Науменка в Києві. Протягом певного часу жив і виховувався у родині Миколи Лисенка. Писати
почав рано, його перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року.
А першою зрілою збіркою, котра визначила появу видатного поета, була книжка
«Під осінніми зорями» (1918 р.).
З 1915 по 1918 р. навчався на
медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, а пізніше
перевівся на історико-філологічний факультет Українського народного
університету. З 1919 по 1929 р. Рильський учителював. У 1920-х роках Максим Рильський
належав до мистецького угруповання «неокласиків», яке переслідувала офіційна
комуністична критика за декадентство і відірваність від життя. Врешті-решт 1931
року поета заарештували за критику комуністичної дійсності та ув’язнили на 5 місяців. Після ув'язнення Рильський вимушено проголосив активне
сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків
урятувався від сталінського терору. Але творчість його в той час зазнала
змін – так, у збірці «Знак
терезів» поет прославляв радянську владу. Відтоді творчість М. Рильського розділилася на два річища –
офіційне та лірично-філософське. Під час тяжких воєнних років талант поета ожив
і він почав створювати патріотичні твори, за що влада мала намір позбутися
його, та, на щастя, тоді їй не вдалося це зробити.
24 липня 1964 року Максима Рильського
не стало.
Немає коментарів:
Дописати коментар