Сьогодні виповнюється 155 років від дня народження одного
з найоригінальніших українських письменників, класика української літератури,
громадського діяча, Михайла Михайловича Коцюбинського. В цей день бібліотека не
могла не згадати цього видатного українця, тому нижче пропонуємо вашій увазі
життєпис М. Коцюбинського.
Михайло Коцюбинський народився 17-го вересня 1864 року в
м. Вінниці в родині дрібного урядовця. Батько майбутнього письменника часто
змінював роботу, тому сім'я увесь час переїздила з одного містечка чи села
Поділля до іншого. З 1875 р. по 1876 р. Михайло Коцюбинський навчався у
Барській початковій школі, а пізніше (1876 — 1880 рр.) здобував освіту в
Шаргородському духовному училищі. 1880 року, закінчивши духовне училище, М.
Коцюбинський подався до Кам’янця-Подільського, щоб вступити до університету,
але, на жаль, цьому його наміру не судилося здійснилася у зв'язку з
матеріальними складнощами родини, однак він продовжував навчатися самостійно.
Що ж до літературної діяльності, Коцюбинський почав
пробувати писати рано. Писав поезію та нариси, робив переклади, але незабаром
він зрозумів, що справжнім його покликанням є художня проза. З перших спроб
Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє
світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та
тітка» (1885). В той самий період, 1885 року, увійшов до складу підпільної
“Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності.
В період з 1886 р. по 1889 р. М. Коцюбинський заробляв на
життя приватними уроками, не полишаючи при цьому самоосвіти. 1891 р. він
екстерном склав іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі та
почав працювати репетитором.
1890 року у львівському дитячому журналі «Дзвінок» було
опубліковано вірш Коцюбинського «Наша хатка». Саме в той час Коцюбинський,
відвідав Львів, де встановив зв'язки з місцевими літераторами та видавцями, в
тому числі познайомився з Іваном Франком. Завдяки цьому він зміг налагодити
співпрацю з редакціями західноукраїнських журналів і почав публікувати в них
свої твори.
1891 р. Коцюбинський переїхав до села на Вінниччині, де
працював домашнім учителем в родині місцевого службовця та водночас ретельно
вивчав життя села, народну мову та культуру, і розпочав серйозну літературну
діяльність. Тільки за 1891 рік Коцюбинський написав такі твори, як «Харитя»,
«Ялинка», «П'ятизлотник», «На віру», «Завидющий брат». Ця низка творів
привернула увагу літературної громадськості, визнані майстри слова засвідчили,
що до української прози прийшов талановитий художник.
На початку 1890-х рр. частина молодої української
інтелігенції перейнялася ліберально-просвітительськими ідеями та утворила
організацію «Братство тарасівців». Коцюбинський певний час підтримував зв'язок
із цією організацією і цей зв'язок залишив слід також і в його творчості.
Власне, у казці «Хо» (1894) Коцюбинський підносить значення
ліберально-просвітительської діяльності.
У 1892–1896 рр. працював у складі Одеської філоксерної
комісії, яка боролася зі шкідником винограду на території колишнього
Новоросійського генерал-губернаторства. Робота в селах Бессарабської і
Таврійської губерній дала йому матеріал для написання циклу «молдовських» («Для
загального добра», «Пе-Коптьор») і «кримських» («В путах шайтана», «На камені»,
«Під мінаретами») оповідань.
1897 р. Коцюбинський покинув роботу у філоксерній комісії
та вирішив спробувати одержати посаду завідуючого книжковим складом у
Чернігівській губернській земській управі, проте йому це не вдалося. Після
безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила його родина,
Коцюбинський тимчасово оселився у Житомирі, де в період з 1897 р. по 1898 р.
працював у редакції місцевої газети «Волынь».1898 р. Михайло Коцюбинський все ж
отримав роботу в чернігівському земстві. У Чернігові він спочатку обіймав
посаду діловода, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував
«Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 р. влаштувався до
міського статистичного бюро, де працював до 1911 р. В той період, а саме 1901
р., написав оповідання «Лялечка», в якому яскраво продемонстрував свої
здібності до психологічного аналізу та значний світоглядно-художній розвиток.
Суттєва увага до психологічних колізій стала врешті-решт визначальною рисою
творчості Коцюбинського.
У Чернігові Коцюбинський зустрів свою майбутню дружину
Віру Устимівну Дейшу. Саме тут виросли його діти: Юрій, Оксана, Ірина та Роман.
1911 року, перебуваючи під враженням візиту до
Гуцульщини, Коцюбинський написав один із найкращих своїх творів — повість «Тіні
забутих предків», за сюжетом якого Сергій Параджанов пізніше створив
однойменний фільм, який став одним зі світових шедеврів кінематографу.
В останні роки життя письменник дуже страждав від астми й
туберкульозу. З метою лікування він відвідував Італію та інші країни Європи.
Під час своїх подорожей на острів Капрі письменник часто зустрічався з Максимом
Горьким, взимку 1911—1912 рр. жив у нього і написав там свої відомі твори «Коні
не винні» та «Подарунок на іменини».
Помер Михайло Коцюбинський 25-го квітня 1913 р. Його
поховали на Болдиній горі у Чернігові.
Михайло Коцюбинський по праву вважається одним із
найоригінальніших українських письменників. Він вивів нашу літературу на
європейський рівень, урізноманітнив її різними напрямками, в тому числі
модернізмом. Коцюбинський по-новому зобразив проблеми сучасної йому
інтелігенції. Він вперше заявив, що невдачі інтелігенції значною мірою
пов'язані зі страхом. Коцюбинський привніс власні новаторські елементи в
стилістику і манеру подачі матеріалу, величезну увагу приділяв словотворчості,
часто використовував оригінальні мовні конструкції. І разом з тим все це
відбувалося на основі народної мови, гармонійно з нею зливалося.
Немає коментарів:
Дописати коментар