Ріка життя Олени Пчілки

17-го липня 1849 року у м. Гадяч Полтавської губернії народилася відома українська письменниця, перекладачка, громадська діячка, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук Олена Пчілка (справжнє ім'я Ольга Петрівна Косач). Мати поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової, сестра професора Михайла Драгоманова, дружина Петра Косача.

Олена Пчілка походила з родини дрібного поміщика. В сім’ї було шестеро дітей, двоє з яких – Олена Пчілка та Михайло Драгоманов – у майбутньому стали дуже відомими особистостями. Ще в дитинстві Олена Петрівна захопилася літературою та українською фольклористикою. До 12 років дівчина навчалася вдома, а потім у Київському пансіонаті шляхетних дівчат, який закінчила 1866 року.

1868 року разом із чоловіком П. Косачем Олена Пчілка виїхала до Новограда-Волинського, до місця його служби. На Волині Олена Пчілка займалася етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. Усі ці матеріали в подальшому стали основою для її великої праці «Український орнамент».

У родині Косачів народилося шестеро дітей, серед яких була і одна з найвидатніших постатей української літератури – Леся Українка.

Творчий шлях Олени Пчілки розпочався з перекладів творів Пушкіна та Лермонтова. 1876 року у Києві світ побачила її книжка «Український народний орнамент», яка і принесла їй справжню славу. 1881 року Пчілка видала збірку перекладів творів Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна та Михайла Лермонтова «Українським дітям». З 1883 року у львівському журналі «Зоря» почали виходити друком її власні вірші та оповідання. 1886 року було опубліковано збірку поезій «Думки-мережанки».

Наприкінці 1890-х років Косачі переїздять до Києва. Там Олена Пчілка завідувала літературним відділом «Київського літературно-артистичного товариства», виступала з доповідями про українських, російських та польських письменників. Цікаво, що 1903 року на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка виступила українською мовою і таким чином порушила категоричну заборону, встановлену царською владою. 1905 року Пчілка разом із ще трьома делегатами української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте добивалася скасування багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво, проте позитивних результатів ці перемовини, на жаль, не принесли. Протягом 1906–1914 рр. була видавцем журналу «Рідний Край».

У своїх творах Олена Пчілка висловлювала протест проти денаціоналізації, русифікації, національного і політичного гніту. Власне, національні й соціальні мотиви переважали у творчості Пчілки. Ольга Петрівна Драгоманова (Олена Пчілка) була активною громадською діячкою, боролася за майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою. Олена Пчілка не визнавала більшовицького режиму і саме за антибільшовицькі виступи 1920 року її було заарештовано в Гадячі. Після звільнення Пчілка виїхала до міста Могилів-Подільський, де проживала до 1924 року, а пізніше до самої смерті проживала в Києві.

Померла Олена Пчілка 4-го жовтня 1930 року. Її було поховано в Києві на Байковому кладовищі.

Олена Пчілка була однією з найосвіченіших жінок свого часу, її творчий доробок становить дуже важливий внесок у розвиток української літератури, науки та культури.