Дивись на мене як на рівного

В нашій країні кажуть «інваліди», в західних країнах – «люди з обмеженими можливостями». По суті, це одне й те саме, от тільки ставлення до інвалідів та рівень їхнього життя у нас та на Заході суттєво різниться. 5-го травня у світі щороку відзначається Міжнародний день боротьби за права інвалідів, тому ми вважаємо за необхідне в черговий раз звернути увагу широкого загалу на проблеми, пов’язані з захистом прав людей із обмеженими можливостями здоров’я.

Згідно з останніми офіційними статистичними даними, кількість інвалідів в Україні зростає. Щороку інвалідність отримують декілька тисяч чоловік, і, на жаль, за даними представництва ООН в Україні люди з обмеженими можливостями в нашій країні складають найбільш уразливу верству населення, пенсія багатьох із них нижча за розмір прожиткового мінімуму. І хоча представники влади запевняють, що роблять усе можливе для того, щоб обмежені можливості таких людей наближалися до рівних та їхнє життя ставало кращим, на сьогодні проблем існує дуже багато. Права інвалідів на працевлаштування, доступну освіту та інфраструктуру дуже часто порушуються. Влада зобов’язана приділяти увагу кожній категорії громадян, незалежно від національності, релігійних поглядів, майнового становища та стану здоров’я.

Згідно з оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 1 мільярд людей в усьому світі мають ту чи іншу форму інвалідності, а це складає 15% населення нашої планети. Звичайно, не тільки влада повинна дбати про людей з обмеженими можливостями, кожен із нас – простих громадян – повинен, як мінімум, поважати права цих людей, і, по можливості, допомагати їм. Міжнародний день боротьби за права інвалідів і існує для того, щоб люди хоча б інколи про це замислювалися.

Міжнародний день боротьби за права інвалідів започаткований резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14-го жовтня 1992 року. Саме тоді люди з обмеженими можливостями провели день боротьби за дотримання рівних прав інвалідів і проти дискримінації людей з фізичними, психічними або сенсорними обмеженнями одночасно в 17-ти європейських країнах. З того часу такі заходи стали традиційними і проводяться щороку 5-го травня. Цього дня в багатьох містах різних країн щорічно відбуваються акції «Інвалід – рівний член суспільства», а також багато інших благодійних та просвітницьких заходів, спеціальних конференцій та мітингів з єдиною метою – боротьби за права інвалідів жити повноцінним життям.

Україна, як і інші держави, виконує певні зобов'язання перед людьми з інвалідністю, зокрема це зобов'язання щодо матеріального забезпечення, створення необхідних правових, соціально-побутових умов життя для людей з обмеженими можливостями, надання їм пільг, конституційного гарантування можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства на рівні з іншими громадянами.

Люди з інвалідністю не потребують жалю, вони просто вимагають нормального ставлення до себе. Якщо у них є можливість здобути освіту та влаштуватися на нормальну роботу, вони пристосовуються до життя, а від людей, можливості яких не обмежені станом здоров'я або певними фізичними вадами, люди з інвалідністю чекають поваги до них самих та їхніх прав. Давайте пам'ятати, що ми насправді всі рівні, просто комусь пощастило більше, а комусь менше. І важливо пам'ятати про це не тільки у День боротьби за права інвалідів, а завжди. Залишаймося людяними!