380 років тому, 20 березня 1639 року, на хуторі Мазепинці
на Київщині народився Іван Степанович Мазепа-Калединський – відомий український військовий, політичний та державний діяч, гетьман
Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій
Наддніпрянській Україні. Бібліотеки Солом’янки на честь дня народження І. Мазепи влаштували книжкові
виставки, які допоможуть нашим користувачам дізнатися про нього багато цікавого.
А в цьому дописі ми пропонуємо вашій увазі біографію та деякі факти про
видатного гетьмана.
Постать І. Мазепи в нашій історії дуже неоднозначна.
Хтось називає його справжнім героєм, талановитим лідером, а хтось – хитрим
зрадником Батьківщини. В будь-якому разі, не можна не визнати,
що для України Мазепа зробив багато хорошого. Період його правління
характеризувався відродженням гетьманської України, розвитком культури,
економічного, соціального та релігійного життя. Іван Мазепа значну увагу
приділяв розвитку освіти населення, надавав фінансову допомогу Києво-Могилянській
академії та Чернігівському колегіуму. Крім того, за власний кошт
будував та відновлював храми.
Як уже було сказано вище, народився Іван Мазепа 20
березня 1639 року на хуторі Мазепинці у родині шляхтича Стефана-Адама Мазепи та
представниці старого шляхетського роду з Білої Церкви Марини Мокієвської. З
самого дитинства І. Мазепа вчився їздити верхи та поводитися із зброєю. Освіту
майбутній гетьман здобував у Києво-Могилянській академії. Після завершення
навчання І. Мазепа став королівським пажем та зумів швидко завоювати
прихильність короля Яна II Казимира.
Через конфлікт із іншим шляхтичем Івана Мазепу було
вигнано з двору короля, після чого йому довелося повернутися до України. 1669
року Мазепа потрапив на службу до гетьмана Петра Дорошенка і ця подія,
безумовно, відіграла дуже важливу роль у його подальшому житті. На службі у
Дорошенка Іван Мазепа спочатку був командиром гетьманської
гвардії, пізніше виконував обов'язки генерального осавула. Брав участь у війні
Дорошенка як союзника Османської імперії проти Речі Посполитої. Дорошенко
оцінив великі здібності Мазепи, і тому доручав йому важливі дипломатичні місії.
1674 року Дорошенко послав Мазепу до Криму й Османської
імперії, дав татарський ескорт. Під час цієї подорожі Мазепа потрапив до рук
запорожців, які могли його вбити, але кошовий отаман Іван Сірко впізнав Мазепу та
врятував йому життя. Про це довідався гетьман Лівобережної України Іван
Самойлович, він вимагав, щоб Сірко передав Мазепу йому. І хоча Сірко не хотів
цього робити, він все ж змушений був підкоритися. Втім, завдяки своїм видатним
дипломатичним навичкам та прекрасним манерам, Мазепа зумів умовити Самойловича
зробити його довіреною особою та призначити військовим осавулом.
25-го липня 1687 р. Іван Мазепа став гетьманом
Лівобережної України. Сталося це внаслідок антигетьманської змови генеральної
старшини, в результаті якої гетьмана Івана Самойловича було позбавлено влади та
заслано до Сибіру. Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було
об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і Слобожанщини
й Ханської України в складі єдиної Української держави, встановлення міцної
автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі
збереженням традиційної системи козацького устрою.
Під час свого гетьманства Мазепа був щедрим меценатом,
сприяв видавництву українських творів і взагалі докладав немало зусиль для
культурного відродження України, яке охопило літературу, мистецтво, архітектуру, філософію, теологію та науку. До того ж, саме
у період правління Мазепи виник новий напрямок в українському мистецтві –
українське бароко, яке ще називають “мазепинським”.
Що стосується зовнішньої політики, тут у Мазепи також є
суттєві досягнення. Завдяки дипломатичному хисту він зумів налагодити стосунки
з царівною Софією, фактичним керівником московського уряду князем Голіциним, з
їхнім наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій
після державного перевороту у Московській державі 1689 року. Також гетьман
Мазепа налагодив численні зв'язки з монархічними дворами Європи. З метою
оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України. Мазепа різними
способами сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промислового
виробництва і торгівлі.
1700-го р. розпочалася Північна війна між Швецією та
Росією. Активну допомогу Росії у цій війні надавала Україна, але вже 1708 р. Іван
Мазепа уклав таємний союз із шведським королем Карлом ХІІ, спрямований проти
Петра І. Союз передбачав, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти
Росії, а Швеція у свою чергу забезпечить абсолютне звільнення України від влади
Москви. Саме за цей вчинок російські, а потім і радянські
історики називали Івана Мазепу зрадником. Але потрібно розуміти, з яких причин
Мазепа так вчинив. По-перше, він намагався збільшити незалежність Гетьманщини,
в той час як Петро І прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі.
По-друге, політика Петра І під час Північної війни викликала обурення в
Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника (Петро І
нещадно експлуатував людські та матеріальні ресурси України, край був
економічно виснажений). По-третє, Іван Мазепа вважав, що Петро І ладен принести
Україну в жертву задля забезпечення перемоги у війні та виходу на береги
Балтійського моря.
1709 р., втікаючи після поразки від переслідування
московської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдовському
князівстві. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року
Іван Мазепа помер і був похований. Пізніше його тіло перепоховали у Галаці (нині Румунія). Згодом
козаки перепоховали тіло гетьмана.
Іван Мазепа намагався відновити боротьбу за самостійну
державу, його наміри були справді позитивними, тому ми не можемо заперечувати
його вагоме значення в історії України.
Ласкаво просимо до бібліотек Солом’янки, де ви зможете
знайти різноманітну літературу про гетьмана Мазепу.
Використана література:
1. 100 видатних українців. – К.: Видавництво Арій, 2006. –
496 с.
2. Країна: Тижневий журнал по-українськи, № 10 (463) 14
березня 2019: Росія бореться за хаос. Рух на захід єднає Україну.
3. Лепкий Б. С. Мазепа: Трилогія: ІІ. Не вбивай; ІІІ. Батурин: Іст. повісті / Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Вид-во “Каменяр”; Кооп. “Манускрипт”, 1991. – 488 с.
4. Лепкий Б.С. Мазепа: Трилогія. І. Мотря: Іст. повість у
2 т. / Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Кооп. “Манускрипт”; Вид-во “Каменяр”, 1991. – 424 с.
5. Мазепа: Збірник / Передм., упоряд. тексту й іл.,
комент. Ю. І. Іванченка. – К.: Мистецтво, 1993. – 240 с.: іл.
6. Маланюк Євген. Illustrissimus Dominus Mazepa – Тіло і
постать. Андрусяк Микола. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. – К.: АТ “Обереги”,
1991. – 48 с.
7. Мицик Юрій. Іван Мазепа. – Київ, 2007. – 72 с. Серія: “Великі українці”
8. Павленко С. Іван Мазепа як будівничий української
культури. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська акад.”, 2005. – 304 с. – Бібліогр.:
с. 180 – 238.
9. Павленко С. О. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та
прибічники. – К.: Вид дім “КМ Академія”, 2004. – 602 с.
10. Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України /
Худож.-оформлювач А. С. Ленчик. – Харків: Фоліо, 2007. – 415 с. – (Історичне
досьє).
11. Скляренко В. М., Харченко Т М., Очкурова О. Ю.,
Рудичева І. А. 100 знаменитих людей України / Пер. з рос. Т. В. Ковальової;
Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків: Фоліо, 2005. – 511 с. – (100
знаменитих).
12. Сосюра В. М. Мазепа. Поема. Лірика. – К.: Дніпро,
2001. – 221 с. (Бібліотека школяра).
13. Субтельний Орест. Мазепинці. Український сепаратизм
на початку XVIII ст./Пер з англ. В. Кулика. – К.: Либідь, 1994. – 240 c.
14. Чухліб Т. В., доктор історичних наук, провідний
науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор
Науково-дослідного інституту козацтва, заслужений діяч науки і техніки України.
Гетьмани України-Русі. – Донецьк: ТОВ “ВКФ “БАО”, 2012. – 304 с., 8 арк. іл.: іл.
15. Шведов І. Три українських портрета: Мазепа,
Вертинський, Кондратюк: Репертуар Київського державного театру історичного
портрета. 1991 – 2001 р. р.
Немає коментарів:
Дописати коментар