Сторінки

четвер, 30 квітня 2020 р.

Трагічні та дивні смерті відомих письменників (ч.2)

У попередньому дописі ми розповідали вам про незвичайні обставини смерті деяких відомих у всьому світі письменників. Нижче пропонуємо вашій увазі продовження статті про видатних людей, життя яких було цікавим та успішним в професійному плані, а от смерть загадковою або навіть безглуздою.

Едгар Аллан По (1809-1849)
«Сон. Ці тонкі шматочки смерті. Як же я їх ненавиджу» Е. А. По
Смерть готичного принца американської літератури Едгара Аллана По була такою ж містичною і страшною, як і його твори. 27-го вересня 1849 року письменник вийшов зі свого дому у Вірджинії, щоб поїхати до Філадельфії у літературних справах. Приблизно через тиждень після цього, 3-го жовтня, його знайшли у напівсвідомому стані – він лежав біля корчми на одній із вулиць Балтимора. Письменник був дуже виснажений, одягнений у старий і брудний одяг (ймовірно чужий), і майже не міг розмовляти. Едгара А. По відвезли до лікарні, де він помер через 4 дні. Офіційна причина смерті – «мозковий застій крові», та справжня причина смерті загадкового письменника і досі невідома. Що з ним трапилося перед тим, як його знайшли знайомі? Що спричинило втрату свідомості? Чому він був у чужому брудному одязі? Ці запитання так і залишаться без відповідей.

Альбер Камю (1913-1960)
Автор філософських літературних шедеврів, таких як «Сторонній», «Міф про Сізіфа» та інших, лауреат Нобелівської премії Альбер Камю вважався головним оратором свого покоління. Представивши свою ідею «абсурдності буття», він зробив суттєвий внесок як у літературу, так і у філософію. Камю цікавився політикою і ніколи не боявся демонструвати свої політичні погляди. 4-го січня 1960 року друг письменника М. Галлімард віз його на автомобілі до Парижа. Раптово водій втратив контроль над автівкою і вона врізалася в дерево. І письменник, і його друг загинули. На перший погляд смерть Камю здається звичайною, але дуже багато людей вважають, що насправді він помер зовсім не так. Існує теорія, що смерть Камю спланували і підлаштували радянські шпигуни – вони нібито за допомогою спеціального обладнання зробили дірку в шинах автівки, що рухалася. Кажуть, що причиною вбивства слугувала стаття, написана Камю, в якій він жорстко розкритикував  Міністра закордонних справ СРСР Дмитра Шепілова за три роки до трагедії.

Вірджинія Вулф (1882-1941)
Одна з найзначніших постатей літературного модернізму ХХ століття, письменниця-феміністка Вірджинія Вулф страждала від депресії і нервових зривів протягом усього свого життя. Вона втратила матір, коли їй було всього 13 років, а через 2 роки після цього померла і її сестра. Ці втрати спричинили перший нервовий зрив письменниці. Незабаром після смерті батька 1904 року психологічний стан В. Вулф погіршився ще дужче і її поклали до спеціалізованої лікарні для людей із психічними захворюваннями. Ще один фактор, який спричинив серйозну депресію літераторки – сексуальне насильство, вчинене над нею. 28-го березня 1941 року вона залишила своєму чоловікові передсмертну записку, поклала каміння до кишень свого пальто і втопилася у річці. Тіло письменниці знайшли майже через місяць після її самогубства.

Есхіл (525-456 до н. е.)
Відомий давньогрецький трагік Есхіл написав такі літературні шедеври, як «Агамемнон», «Жертва біля гробу», «Евменіди» та ін. Смерть «батька трагедії», як його називають, була навіть більш трагічною, ніж його твори. Згідно з давніми джерелами, Есхіл помер після того, як орел скинув черепаху йому на голову. Птах кинув черепаху, щоб розбити її панцир об каміння і з’їсти, але, мабуть, він переплутав голову письменника із каменем. Така от дивна смерть.

Трагічні та дивні смерті відомих письменників (ч.1)

Якщо ви раптом попросите п’ятьох випадкових перехожих на вулиці назвати декілька знаменитих письменників або їхні відомі твори, гадаємо, хоча б четверо з цих перехожих згадають літераторів, про яких йтиметься у двох наступних публікаціях. Без сумніву, ці письменники справедливо вважаються справжніми майстрами світової літератури, а їхні книжки і досі читає дуже багато людей в усьому світі. Однак, коли мова заходить про життя цих письменників, ми часто не знаємо навіть половини того, що знаємо про героїв книжок, які ці письменники написали. Звісно ж, неможливо пам’ятати повну біографію цих відомих літераторів, але в житті чи не кожного автора були такі періоди чи події, про які точно буде цікаво знати будь-кому. У цьому дописі ми б хотіли приділити увагу останнім хвилинам життя деяких письменників та їхній смерті. Гадаємо, деякі факти, наведені в цьому дописі, вас здивують…

Сильвія Плат (1932-1963)
«Смерть має бути прекрасна. Лежиш у м’якій землі, над твоєю головою в’ються трави, а ти слухаєш тишу. Немає ні вчора, ні сьогодні. Ти забуваєш час, пробачаєш життя, ти у спокої» (Сильвія Плат)

Найбільшу відомість американській поетесі і письменниці Сильвії Плат приніс її єдиний роман «Під скляним ковпаком». Що ж до життя С. Плат, воно було коротким і непростим – письменниця майже весь час страждала від депресії. Вона вчинила кілька спроб самогубства ще під час навчання у коледжі, але тоді її вдалося врятувати – вона пройшла лікування та її психологічний стан покращився. Однак 1962 року чоловік С. Плат покинув її і вона знов впала у депресію, яка зрештою призвела до її смерті. 11-го лютого 1963 року письменниця віднесла солодощі й молоко до кімнати своїх дітей, ретельно зачинила двері до їхньої кімнати, загерметизувала щілини мокрими рушниками і пішла на кухню, де вона прийняла велику дозу снодійного, увімкнула газ і сунула голову в плиту. По собі Сильвія Плат залишила безсмертний доробок – свої чудові поезії і прекрасний роман.

Лорд Байрон (1788-1824)
Джордж Гордон Байрон, відомий як Лорд Байрон, був одним із найвидатніших поетів англійської літератури, а також провідною фігурою романтизму. Байрон був аристократом, життя його було багатим і цікавим, сповненим різних світських подій. А от смерть лорда Байрона була трагічною У квітні 1824 року він захворів і лікарі призначили йому лікування  п’явками. На жаль, таке «лікування» спричинило зараження крові і стан поета погіршився ще більше, а врешті-решт це тільки прискорило його смерть.

Теннессі Вільямс (1911-1983)
Т. Вільямс вважався одним із найвидатніших та найвідоміших американських драматургів ХХ століття. До переліку його знаменитих робіт входять такі втори, як «Скляний звіринець», «Кішка на розпеченому даху», «Трамвай „Бажання“» та ін. Але успіх і слава не врятували письменника від дивної та неочікуваної смерті. Коли Вільямса знайшли мертвим у його номері в готелі, було взагалі незрозуміло, чому він помер, але пізніше судмедексперти встановили, що причиною смерті письменника стало те, що він проковтнув пластикову кришечку від крапель для очей чи спрея для носа. Кришечка застрягла у горлі і він удавився. Ніхто вже ніколи не дізнається, як це сталося, але кажуть, що драматург на момент смерті був дуже п’яний.  

Шервуд Андерсон (1876-1941)
Американський письменник Шервуд Андерсон прославився своїми короткими оповіданнями, які він писав в оригінальному, нетрадиційному стилі. Він мав суттєвий вплив на деяких видатних письменників, таких як Ернест Хемінгуей, Джон Стейнбек, Скот Фіцджеральд. Попри свій вплив на найкращих літераторів американської літератури, Андерсон помер приблизно так само, як і Т. Вільямс. Він випадково проковтнув зубочистку, яка поранила його внутрішні органи, це призвело до зараження інфекцією і зрештою до смерті письменника.

Продовження статті читайте у наступному дописі. Буде цікаво…

середа, 29 квітня 2020 р.

«Тиша», Петер Хьоґ

Петер Хьоґ (нар. 1957 р.) – відомий сучасний данський письменник, чиї твори перекладено понад 30-ма мовами світу. Його книжки виходять мільйонними накладами. Роман «Тиша» побачив світ 2006 року.

Що ж на нас чекає у цьому творі?
Каспер Кроне, клоун зі світовим ім'ям і шанувальник Баха, відчуває людей як музику, визначаючи мелодію і тональність кожної людини. Одного разу до нього приводять дев’ятирічну дівчинку Клару-Марію, яка ніяк не звучить. Усередині дитини – тиша. Невдовзі з'ясовується, що дівчинку було викрадено. Клара-Марія благає допомогти їй, і Каспер з головою поринає у хитросплетіння інтриг, де все змішалося: діти з паранормальними здібностями, гравці на ринку копенгагенської нерухомості, геодезисти та сейсмологи, циркові акробати, монахині із Східної церкви, гонщики-інваліди – і все це на тлі сучасного Копенгагена, химерного міста-лабіринта.

«Танець – поезія ніг» (Джон Драйден)💃

«В цьому світі на тебе звалюється стільки різних проблем, а коли ти танцюєш, ти вільний»©

29-го квітня, починаючи з 1982 року, традиційно відзначається Всесвітній день танцю. Це свято, присвячене усім стилям танцю, було започатковано за ініціативою Міжнародної ради танцю ЮНЕСКО у день народження відомого французького балетмейстера Жана-Жоржа Новера, реформатора і теоретика танцю, якого називають «батьком сучасного балету».

Згідно з засновниками Дня танцю, основна ідея цього свята полягає в об’єднанні усіх напрямів танцю, як єдиної форми мистецтва, а, власне, сам День танцю це привід для її вшанування. Крім того, Всесвітній день танцю має підкреслити здатність танцювального мистецтва долати усі політичні, культурні та етнічні кордони, можливість гуртувати людей в ім’я дружби та миру, дозволяючи їм розмовляти однією мовою, спільною для всіх – мовою танцю.

Зазвичай, цього дня весь хореографічний світ – колективи театрів опери та балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального і народного танцю, та взагалі всі, хто має стосунок до хореографії – відзначають своє професійне свято: виступають на концертах, влаштовують танцювальні флешмоби та різноманітні вистави. Та цього року через карантин в усьому світі скасовано усі заходи. На офіційній сторінці Дня танцю у Facebook організатори попросили всіх, хто любить танець, записати й надіслати відео, в якому вони просто вітають усіх із цим святом, або виконують невеличкий фрагмент власного танцю, чи роблять будь-що на свій розсуд, аби висловити свій ентузіазм і підтримку усім артистам, хореографам і діячам цього виду мистецтва. Ці відеоролики допоможуть віртуально відзначити свято танцю навіть у нинішніх непростих умовах.

За традицією, щороку відома особа зі світу хореографії виступає із зверненням до суспільства з посланням, яке нагадує людям про красу танцю. Цього року для офіційного звернення було обрано Грегорі Макому, південно-африканського танцівника, хореографа й актора, креативного директора власної театрально-танцювальної компанії. Пропонуємо вашій увазі частину меседжа пана Макоми:

«Більше ніж будь-коли, нам потрібно танцювати з певною метою – щоб нагадати світові, що людяність все ще існує. Танець – це свобода, і завдяки нашій свободі, яку ми здобули, ми маємо звільнити інших із пасток, в які вони потрапляють у різних куточках світу. Танець – це не політика, але він стає політикою, тому що несе в собі зв’язки між людьми, а отже, реагує на обставини, намагаючись відновити людську гідність… Все, що нам потрібно, це танцювати трохи більше!!!»

А ми, бібліотекарі Соломянки, закликаємо вас танцювати і читати, сидячи вдома😊. Зберігаємо спокій та розвиваємося.

Дивовижні місця світу, де є Wi-Fi 📶

Сьогодні, в двадцять першому столітті, люди користуються інтернетом практично скрізь. І нам не потрібно для цього сидіти вдома або бути на роботі чи в школі. Хот-споти є і в кафе, і в готелях (навіть в Сахарі), магазинах та лікарнях. На сьогоднішній день в мережі налічується близько 5,8 мільйона хот-спотів. І хоча ми все ще не можемо переглядати онлайн або перевіряти нашу електронну пошту в деяких літаках або районах країни, і пустелях, є деякі незвичайні місця, в яких є точки доступу Wi-Fi.

На Місяці
Здивовані? А це правда. Вчені встановили супутник і приймач біля Місяця. Щоправда ніхто його не використовує. Але колись, в майбутньому, люди зможуть жити там і використовувати wi-fi? Хто знає?


На горі Еверест

Найвища гора світу отримала wi-fi у 2010 році. Хот-стопи є вздовж складних маршрутів і аж до самої вершини. Тож, якщо хочете піднятися на вершину гори, ви можете зробити селфі і поділитися ним з друзями!


На Північному полюсі

У 2005 році російська команда здіснила важку подорож в Арктику. Вони встановили хот-спот біля льодового табору у вісімдесяти кілометрах від полюса. Це був перший бездротовий зв'язок в Арктиці.

В Лондонських чорних кебах (таксі)
Зазвичай «онлайн-поїздки» коштують дуже дорого. Але зараз Ви можете робити це безкоштовно у більшості лондонських чорних кебів (таксі). Спочатку необхідно буде переглянути пятнадцятисекундну рекламу, але потім ви отримуєте безкоштовний Wi-Fi для використання на своїх телефонах, планшетах або ноутбуках. Корисно і для таксистів також!
Інженери все ще працюють над тим, щоб впровадити Wi-Fi у найвіддаленіших районах світу. У невеликих африканських селах, можливо, вже скоро з'явиться Wi-Fi, як і у великих готелях!

вівторок, 28 квітня 2020 р.

«Легіон Хронос», Юрій Сорока ⏳

Юрій Сорока (нар. 1973 р.) живе і працює у місті Хмельницькому, є автором кількох історичних романів, неодноразовий лауреат конкурсу «Коронація слова».

«Легіон Хронос» – перший фантастичний роман у доробку письменника. Повсякденне життя здається нудним, а викладач історії вимагає дихати пилом з архівних полиць? Не подобаються похмурі осінні пейзажі, а громадський транспорт примушує втрачати душевну рівновагу? Обережно! За рогом на тебе можуть очікувати. Хоча б для того, щоб докорінно змінити твоє життя й примусити жалкувати за хворими каштанами за вікном і переповненим автобусом. Втім, пригода того варта. Ця історія – про звичайного українського студента Дмитра Міщенка, котрому випала можливість залишити рамки звичної для нас реальності й стати бійцем Легіону Хронос – спеціального підрозділу, створеного для боротьби з нечистими на руку мандрівниками у просторово-часовому континуумі. На сторінках роману читача очікують приголомшливі подорожі у Часі, пригоди серед подій минулих епох, а також дружба і щире кохання героїв.

10 цитат, що надихають, із відомих книг ©️

Часом буває так, що один єдиний культовий вислів із літературного твору стає причиною того, що людина береться за читання всього цього твору, прагнучи отримати ще більше задоволення й натхнення від тисяч інших висловів. Влучна цитата із хорошого твору це згусток позитивної енергії, поштовх до дій; гарна цитата може повністю перевернути наше ставлення до якоїсь ситуації, дати наснагу; оптимістичні вислови відомих письменників можуть змусити нас посміхнутися і повірити у краще навіть у дуже важкі часи. Зараз, на нашу думку, мотиваційні цитати будуть дуже доречними для всіх нас, тож читаємо, надихаємося і налаштовуємося на позитив.

1. «У світі є добро, і за нього варто боротися» (Дж. Р. Р. Толкін «Дві вежі»)

2. «Через двадцять років ви більше шкодуватимете про те, чого не зробили, ніж про те, що зробили» (Г. Джексон Браун (мол.) «P.S. Я кохаю тебе»)

3. «Наші рішення показують, які ми насправді, значно краще, ніж наші можливості» (Дж. Роулінг «Гаррі Поттер і Таємна кімната»)

4. «Краще вже нехай тебе ненавидять за те, хто ти є, аніж люблять за те, ким ти не є» (Андре Жід «Осіннє листя»)

5. «Немає нічого такого, на що не можна було б сподіватися. Життя це і є сподівання» (Оскар Уайльд «Жінка не варта уваги»)

6.  «Кожне людське життя однаково цінне й варте рятунку» (Дж. Роулінг «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії»)

7. «Мета – не жити вічно, мета – створити щось таке, що житиме вічно» (Чак Паланік «Щоденник»)

8. «Ніхто з нас з роками насправді не змінюється, з часом ми тільки більшою мірою стаємо тими, хто ми є» (Енн Райс «Вампірські хроніки»)

9. «Не панікуй» (Дуглас Адамс «Путівник Галактикою»)

10. «Реальність ніколи не буває такою, як ти собі уявляєш» (Джон Грін «Паперові міста»)

понеділок, 27 квітня 2020 р.

«Портрет», П’єр Ассулін

П’єр Ассулін народився 1953 року в Касабланці (Марокко). Після закінчення факультету східних мов університету в Нантеррі працював у багатьох газетах, був головним редактором часопису «Lire». Він є автором декількох романів (у видавництві «Фоліо» вийшла книжка «Подвійне життя») та чудових життєписів – біографій відомих французів.

Про книгу «Портрет»
Що, якби картина вміла говорити? Розповідати про те, що бачить, чує? Тим паче, що написана вона 1848 року відомим французьким художником  Енґром і зображує баронесу Бетті Ротшильд. Спогади цієї вродливої та розумної жінки про своє життя, про людей, з якими вона була знайома, спостереження за подіями, що відбувалися перед її портретом майже 150 років, відкривають перед читачем таємниці однієї з легендарних і могутніх фінансових династій Європи.

Сподіваємося, що нам вдалося вас заінтригувати. Після завершення карантину ця книжка чекатиме на вас у бібліотеці, а якщо вам кортить взятися до читання цього nd вже зараз, пошукайте його в інтернеті.

«Подорожуємо», сидячи на канапі із книжкою в руках ✈

Весною, коли надворі світить сонечко і стає тепло, чомусь особливо гостро відчувається потреба на якийсь час змінити оточення і кудись податися. Однак цього року усі подорожі ми змушені відкласти до кращих часів у зв’язку з карантином😟. На щастя, у нас є книжки, які здатні перенести нас у інші країни, у найвіддаленіші куточки Землі, дозволити нам здійснити уявні мандрівки незвіданими місцями. У цьому дописі пропонуємо вам короткий перелік книжок про подорожі. Читайте, уявляйте, мандруйте😏.

1. «Навколо світу за 80 днів», Жуль Верн
У цьому відомому романі на вас чекають неймовірні пригоди, подорожі, море гумору і, звичайно, щасливий фінал. Герой твору Філеас Фоґґ – типовий англієць, життя якого розписане на багато років наперед: він знає, скільки кроків треба відміряти до клубу, в якому він є завсідником; він їсть, спить і прогулюється лише за чітко визначеним розкладом. Він ніколи не порушує розпорядку дня. І так було доти, поки герой не побився об заклад, що він зможе обітнути земну кулю за 80 днів...

2. «Їсти, молитися кохати», Елізабет Ґілберт
Дехто звинувачує цей популярний роман у надмірній сентиментальності. Однак, хто б що не казав, історія жінки, котра наважилася на глобальні зміни у своєму житті та подалася у подорож світом, підкорила тисячі читачів. Три країни, назви яких починають на «І» - Італія, Індія та Індонезія – допомагають героїні віднайти внутрішню гармонію, а влучний опис викликає у читачів непереборне бажання цієї ж хвилини перенестися до однієї з цих країн.

3. «Стамбул. Спогади та місто», Орхан Памук
Відомий турецький письменник Орхан Памук у цій книзі переплітає власні спогади з культурною історією Стамбулу, в якому він прожив понад 50 років. Автор показує читачам пам’ятники та втрачений рай Стамбулу, вузькі вулички, османські вілли та канали, знайомить з письменниками, художниками, журналістами та істориками, котрі описали півтора століття «модернізації» міста.

4. «Шантарам», Ґреґорі Девід Робертс
Всеохоплний роман про Індію. Понад 800 сторінок книжки присвячені пригодам злочинця-втікача в одній із найбільш контрастних, суперечливих і загадкових країн світу. Усіх, хто любить схід, потішить детальний опис індійських нетрів і розкішних палаців, страшенно переповнених потягів, глухих сіл та гамірних мегаполісів. Від першої до останньої сторінки книжка пронизана щирою любов’ю автора до Індії, якою можуть «заразитися» навіть ті, хто до прочитання цього твору жодного разу не цікавилися цією країною.

5. «В диких умовах», Джон Кракауер
1992 рік. Хлопець із забезпеченої родини їде автостопом до Аляски, де він лишається зовсім один. Герой здобуває собі харчі полюванням та збиранням, мешкає у покинутому автобусі – в абсолютно диких умовах… Ця історія, заснована на реальних подіях, стала відомою на весь світ завдяки майстерності відомого письменника Джона Кракауера і блискучій екранізації Шона Пенна.

субота, 25 квітня 2020 р.

Про есперанто

Що ми знаємо про есперанто?
У 1873 році чотирнадцятирічний школяр почав винаходити мову. Людвік Заменгоф народився в єврейській родині в Білостоку, сучасна Польща. Хлопчик був двомовним його рідними мовами були їдиш та російська, вільно розмовляв французькою та на івриті. Щоб розуміти інші етнічні групи у своєму рідному місті, необхідно було вивчити ще дві  іноземні мови, польську та німецьку.

Есперанто: Mondo sen milito (світ без війни)
Людвік вважав, що головною причиною непорозумінь і суперечок між людьми є мовні бар'єри. Він хотів бачити світ без війни, тому вирішив винайти універсальну мову. У 1887 році  після двох років пошуку видавця у світ вийшла книга «Unua Libro»(«Перша книга») під псевдонімом Доктор Есперанто (з есп. доктор/лікар, що сподівається). Він назвав свою нову мову Lingvo Internacia (Міжнародна мова), але люди вважали за краще називати її Есперанто.

Після смерті Людвіка в 1917 році есперанто стала більш популярною мовою. У деяких країнах дітям доводилося вивчати її у школі. У 1920-30-ті роки більшість людей поділяли думку Людвіка про мирне життя у світі з універсальною мовою. Але, на жаль, розпочалася Друга світова війна. Діти Людвіга загинули під час Голокосту, як і мрія Людвіка про світ без війни. Проте мова есперанто не зникла. Можливо, це не міжнародна мова, але вона жива.
  

пʼятниця, 24 квітня 2020 р.

А чи знали ви…? Чергові цікаві факти про письменників😮

Давно вже ми не викладали цікавенькі факти про відомих літераторів. Саме час зробити це😊. Читаймо та дивуймося…

1. Безпека понад усе
На випадок пожежі видатний данський письменник Ганс Крістіан Андерсен кожного разу, коли він мав зупинитися в готелі, брав із собою мотузку, яка мала б допомогти йому спуститися через вікно.

2. Вік не має значення?
Американський письменник Едгар Аллан По, відомий своїми незвичними містичними оповіданнями, одружився зі своєю кузиною Вірджинією Елізою Клем По, якій на той момент було всього 13 років. Самому ж письменнику тоді було 26 років.

3. Сюжет книги зі сну
Ідея сюжету відомого твору «Сутінки» прийшла його авторці Стефані Маєр уві сні. Вона побачила двох людей – звичайну дівчину та вампіра-красеня, які стояли посеред лісу. Вони розмовляли про свої почуття, а хлопець тим часом думав тільки про кров дівчини. Такі дивні сни у письменників.

4. Муза може прийти до вас будь-де
Авторка «Гаррі Поттера» Дж. Роулінг знаходилася на борту літака в той момент, коли до неї прийшло натхнення і в її голові виникли назви відомих нині будинків Хогвартс. І що ж вона зробила? Щоб не забути назви, письменниця записала їх на пакеті для блювотних мас.

5. Маленькі монстри
Американський дитячий письменник і мультиплікатор Теодор С’юз Гейзель, більше відомий як Доктор С’юз, боявся дітей, хоча йому подобалося їх розважати.

6. Старі звички дуже сильні
Американський письменник Джордж Р. Р. Мартін, який є автором  популярного циклу книг у жанрі фентезі «Пісня льоду й полум'я» (пізніше адаптованих у «Гру престолів»), досі пише свої твори на «стародавньому» комп’ютері – ну, принаймні згідно з нинішніми стандартами. Він використовує комп’ютер з операційною системою MS-DOS, а в якості текстового процесора використовує програму «WordStar» 4.0. Такі девайси були популярні ще у 80-х.

7. Ні пари з вуст
Після низки трагічних подій у дитинстві американської письменниці Майї Енджелоу, котрі призвели до смерті друга її матері (він зґвалтував юну Майю, за що потрапив до в’язниці, де його вбили), майбутня літераторка не розмовляла протягом майже 5 років, тому що вважала, що саме її слова стали причиною смерті людини.

Такі от справи. Якщо вам відомі інші цікаві факти про письменників, діліться ними у коментарях 😉.

Англійська з бібліотекарем 📖


Давайте читати together!🙆

Що не кажіть, як не крути, а англійська в сучасному світі просто must have. Англійська мова змалечку – успіх у майбутньому😎, ну, або принаймні легше його засвоєння😉. Тож ми тут трошки почитали і збагатили свій vocabulary. Далі буде...😉

«Океан у кінці вулиці», Ніл Ґейман

Як часто Ви згадуєте дитинство? Мабуть, у більшості випадків, коли повертаєтесь у місця, де виросли, чи не так? І тоді спогади оволодівають нашим розумом.

Запрошуємо читача у подорож лабіринтами спогадів у дивовижну казку для дорослих, що часом добра, часом зла, часом страшна і моторошна. Головний герой книги згадує семирічного себе і всі ті речі, які з ним траплялися у дитинстві. Повернувшись на сільську вулицю свого дитинства, він згадує також дивовижну сусідську дівчинку Летті Гемсток, яка обіцяла його захищати попри все. Сидячи на березі ставка, який Летті вперто називала океаном, він згадує те, що волів би забути.

«Океан у кінці вулиці»дивовижну й моторошну казку для дорослих від рок-зірки сучасної літератури Ніла Ґеймана відзначено такими нагородами:
1 у списку бестселерів 2013 року за версією «The New York Times», категорія фантастики;
National Book Awards (Велика Британія), категорія «Книга року»;
Премія Locus за найкращий фентезійний роман;
Вибір читачів «Goodreads» у категорії «Фентезі»;
Топ-100 найкращих книг 2013 року за версією «Kirkus Reviews»;
Номінація на премію Nebula за найкращий роман;
Номінація на World Fantasy Award

четвер, 23 квітня 2020 р.

«Хороша книга – дорогоцінне джерело життєвої сили духу» (Дж. Мільтон) 📖

Щорічно 23-го квітня увесь світ відзначає День книги та авторського права. Це свято було засновано 1995 року у Франції під час Генеральної конференції ЮНЕСКО.

У чому полягає мета свята?
- Підкреслити значення літератури в житті окремої людини і суспільства в цілому.
- Заохотити людей більше читати, аналізувати й міркувати, а не пасивно гортати стрічки новин у соціальних мережах.
- Захистити права людей, які пишуть і створюють книжки. Їхні твори неповторні, їхнє авторське право необхідно поважати.

«Книги – найбільш тихі і найбільш постійні друзі, вони найдоступніші та наймудріші радники, і найтерплячіші вчителі.» – Чарльз Вільям Еліот

🔖Кожна хороша книга – це цілий всесвіт. Література дає людині, яка читає, можливість прожити ще одне життя разом із героями твору, зазирнути в невідомі далекі країни, відчути нові емоції, можливість співпереживати, радіти і плакати разом з героями книги.

Не позбавляйте себе задоволення переживати нові відчуття, що їх дає книга, пізнавати щось нове. Книга вчить нас думати, аналізувати і шукати вихід, тож читаймо і життя стане більш яскравим і радісним, а ми самі станемо розумнішими і добрішими😍.