Під захистом ЮНЕСКО

18 квітня в Україні відзначається День пам’яток історії та культури.
 
Пам’ятки історії та культури України є надзвичайно різноманітними, адже наша держава практично стала колискою Русі і стиком культур східних і західних слов’ян. На території нашої прекрасної держави розташовано дуже багато історичних та архітектурних пам’яток.
 
Пам’ятки історії та культури, розташовані в Україні, є безцінними історичними джерелами, які допомагають розвитку науки, освіти й культури; ці пам’ятки мають величезне наукове, історичне, художнє значення. Важливо зазначити, що вони також сприяють формуванню почуття патріотизму та естетичному вихованню.
 
Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні станом на 2023 рік налічує 8 найменувань, що становить приблизно 0,69% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі (1157 станом на 2023 рік). Світова спадщина ЮНЕСКО – це видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства та підлягають міжнародній охороні відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.
 
У цьому дописі до вашої уваги Відеоогляд семи українських визначних пам’яток, які перебувають під захистом ЮНЕСКО.

Анонс: у травні вийде нова книга письменника і військового Артема Чеха

Маємо чудові літературні новини: вже наступного місяця вийде друком новий історично-пригодницький роман відомого сучасного українського письменника і військовослужбовця Артема Чеха «Пісня відкритого шляху».
 
Ось, що розповів про нову книгу сам автор у своєму інтерв’ю: «Це роман про колишнього кріпака, який, після того, як відслужив на Східній, тобто Кримській, війні, потрапляє в Америку, і воює на боці Півночі у Громадянській війні США. Знаходить там собі друга, колишнього раба чорношкірого Сема, і вони разом подорожують Америкою.»
 
Письменник також зазначив, що за обсягом це найбільший його роман – він майже вдвічі більше за попередній його роман «Хто ти такий?».
 
Відомо, що Вже відбулася редактура роману і готова обкладинка.
 
Про автора
Артем Чех (справжнє ім'я – Артем Олександрович Чередник) – український письменник, військовослужбовець Збройних сил України. У доробку письменника понад 15 творів, серед яких романи, автобіографії, документальна проза і нон-фікшн. Неодноразово ставав переможцем різних літературних конкурсів і лауреатом  престижних премій, у тому числі премії Книга року BBC-2021 за роман «Хто ти такий?». У травні 2015 року долучився до лав ЗСУ, 2016 року демобілізувався, та після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Навіть під час служби письменник не полишає і своєї літературної діяльності. Найвідоміші твори письменника – збірка есеїв «Точка нуль», в якій описано досвід перебування автора на передовій у 2015-2016 рр., а також роман «Хто ти такий?» (2021) – майже автобіографічна історія, в якій автор переосмислює 90-ті та своє дитинство в них.   

Подорож планетами

12 квітня відзначається Всесвітній день авіації і космонавтики, а також День працівників ракетно-космічної галузі України та Міжнародний день польоту людини в космос 👩‍🚀👨‍🚀. 
 
У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка для дорослих ЦБС Солом'янського району м. Києва напередодні Всесвітнього дня авіації і космонавтики та Дня працівників ракетно-космічної галузі України пройшов захід, присвячений темі космосу – майстриня і волонтерка Олександра, яка вже давно стала доброю подругою бібліотеки, провела майстер-клас для наших користувачів – виготовляли «космічні» рукотвори 🖐️✂️📏🌠. В процесі роботи розмовляли про планети, комети, астероїди, зірки та усе, що пов’язано з космосом☄️🌖.

💁‍♂️«Космічні» свята було встановлено для того, щоб щорічно відзначати на міжнародному рівні початок космічної ери для всього людства, нагадувати про важливий внесок космічної науки і техніки в досягнення цілей сталого розвитку і підвищення рівня добробуту держав і народів,  вшановувати й визнавати досягнення спеціалістів, які займаються розробкою, виробництвом та вивченням ракетно-космічних систем, а також щоб забезпечити реалізацію зусиль, спрямованих на збереження космічного простору для мирних цілей.
 
☝️У цей день в усьому світі проводяться різні тематичні заходи, такі як виставки, конференції, лекції тощо. Мета цих заходів – надихнути молоде покоління більше цікавитися космосом і надалі обирати професії, пов’язані з космічною галуззю, задля подальшого розвитку цієї галузі; сприяти міжнародній співпраці в дослідженні космосу; та підкреслити численні переваги польоту людини в космос 🚀.
 
Україна на постійній основі бере участь у багатьох міжнародних проєктах та програмах, спрямованих на освоєння космосу, тож для нас дуже важливо прищеплювати дітям зацікавленість у космосі і спонукати їх вивчати усе, що з ним пов’язано, щоб у майбутньому якась частина з них зробила і свій внесок у розвиток космонавтики і, можливо, хтось із сучасних дітлахів одного дня прославить Україну на цій ниві 🇺🇦.

Пам’ять заради майбутнього

11 квітня відзначається Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів.
 
11 квітня 1945 року в’язні одного з найбільших нацистських таборів, концтабору у Бухенвальді, влаштували інтернаціональне повстання проти фашистів, в результаті якого перебрали на себе контроль над табором смерті. Майже одразу після цього передові частини американців увійшли до табору. З того часу минуло вже не одне десятиліття, але пам'ять про жахи, що відбувалися у фашистських катівнях живе і має жити й надалі, а історії людей, які були в’язнями концтаборів, потрібно знати і переповідати наступним поколінням, адже ці люди є справжнім взірцем мужності і сили духу.
 
Усього нацисти збудували 14033 концтабори. На територіях, підконтрольних фашистам, у концтаборах і в’язницях перебувало понад 20 мільйонів людей із 30 країн світу. 12 мільйонів, на жаль, так і не дочекалися звільнення.
 
Ми маємо пам’ятати про страшні наслідки фашистської ідеології, про страшні злочини, що вчинялися у концтаборах і докладати максимум зусиль задля запобігання відродженню фашизму у світі. Особливо важливо нагадувати людям в усьому світі про таке лихо двадцятого сторіччя, як фашизм і концтабори, зважаючи на те, що зараз, у двадцять першому сторіччі, зло повернулося в особі рф, громадяни якої вчиняють злочини проти  людяності та воєнні злочини, а у в’язницях і катівнях держави-агресора та на окупованих нею територіях перебувають тисячі українців, а також громадяни інших держав.
 
У цьому дописі до вашої уваги добірка книг про в’язнів концтаборів, про те, що у цих таборах відбувалося, а також про віру й надію на порятунок, про незламність і жаху до життя.
 
1. «В’язні з України в концтаборі Маутгаузен: історія та пам’ять» Р. Берндл, М. Кальтенбруннер, Т. Пастушенко

Цю книгу було написано задля того, щоб дати відповідь на питання: хто такі в’язні з України та скільки їх було? У виданні викладені спогади колишніх в’язнів про те, як вони виживали в концтаборі Маутгаузен; наведені інтерв’ю з колишніми в’язнями, записані спеціально для цього видання, а також під час різних дослідницьких проєктів. У книзі також опубліковано біографії колишніх військовополонених, реконструйовані їхніми рідними.
 
2. «А десь ще сонячно. Мемуари про Голокост» Майкл Ґрюнбаум, Тодд Хасак-Лові

У цій книзі письменник Тодд Хасак-Лові зображає події, які відбувалися під час Другої світової війни, очима Майкла Ґрюнбаума – єврейського підлітка з Праги. В результаті гоніння й винищення євреїв фашистами герой книги втратив батька, але сам дивом вижив. Міша спочатку пригадує життя у празькому гетто, потім – у концтаборі в Терезіні. Він згадує про постійне відчуття голоду, а ще про ті моменти, що допомогли йому пережити лихоліття в концтаборі: своїх друзів з кімнати для хлопчиків, наставника Франту, гру у футбол… Йому все ж вдалося вижити і навіть уникнути транспортування до Освенцима, де на хлопчика його віку неминуче чекала смерть. Але так пощастило небагатьом…
 
3. «Аушвіц. «Остаточне рішення» нацистів» Лоренс Ріс

Аушвіц – страшне місце, де вчинялися одні з найжорстокіших злочинів людства. Точна кількість загиблих у цьому «таборі смерті» невідома, однак під час Нюрнберзького процесу було названо жахливу цифру – 4 мільйони. Для написання цієї книги її автор взяв близько 100 унікальних інтерв’ю в очевидців подій. У книзі наведені розмови з колишніми в’язнями, наглядачами-злочинцями і результати дослідження архівних матеріалів, завдяки чому читач отримує вичерпну картину того, що діялося в «таборі смерті». Автор доводить, що фашисти спочатку не планували робити Аушвіц місцем для знищення євреїв, а «остаточне рішення щодо єврейського питання» ніколи не вважалося єдиним його завданням – хоча згодом саме ці два пункти стали його метою існування.
 
4. «Чи це людина» Прімо Леві

Мудрість в’язня концтабору – не намагатись зрозуміти, не уявляти майбутнього, не ставити запитань, затямити, що «завтра вранці» на табірному жаргоні означає «ніколи». Цю мудрість Прімо Леві засвоїв, коли йому було двадцять чотири роки і його, молодого хіміка, депортували до концтабору в Аушвіці. Ця книга є проникливим і щемким свідченням злочинів проти людства; це живий голос Голокосту, автобіографічний твір про болючий досвід виживання приреченого на знищення, про глибинну самотність, про пошуки і віднаходження людської душі навіть у пекельних колах табору смерті.
 
5. «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі» Вiктор Франкл

Віктор Франкл, австрійський психолог і філософ, засновник логотерапії, описує в цій книзі свій власний жахливий досвід – три роки ув’язнення у концтаборах Дахау й Освенцимі, голод, приниження, нелюдська жорстокість і страждання.  Книга складається з двох частин: власне ув’язнення, опис життя в концтаборі та роз’яснення, спостереження та виведення нового психіатричного методу – логотерапії і введення поняття проактивності. Згідно з теорією автора, ми самі обираємо, як ставитись до свого життя і оточуючого світу. Сучасна психіатрія й досі спирається на тези, виведені Франклом, і визнає його величезний внесок у пошук сенсу і мотивацію людського існування.

Бібліотечна фотосесія

Усім давно вже відомо, що сучасна бібліотека це багатофункціональний простір, який пропонує своїм користувачам різні послуги та можливості. Наприклад, нещодавно бібліотека естетичного виховання імені Олександра Довженка для дорослих ЦБС Солом'янського району м. Києва на кілька годин стала майданчиком для професійної фотосесії для випускного альбому 📕📙📷. Нам дуже радісно від того, що нашу бібліотеку обрали для проведення такого важливого заходу; і дуже приємно, що наші книжки можуть бути не тільки найкращим джерелом знань та інформації, а ще й антуражем для фотографій з випускного альбому 📚👩‍🦰👨‍🦱.
 
Бібліотекарі, своєю чергою, зробили фото з бекстейджу фотосесії, тож у цьому дописі ділимося з вами цими фото 🙂.  

Отримуємо приємні подаруночки 😊

📚Колектив бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка дякує Видавничій майстерні "YAR" за книгу "Надька" молодої письменниці Анни Макаренко. На дебютну повість "Надька" авторку надихнула гумористична література, як українських, так і зарубіжних письменників. 
 
📖 Ця книга буде додатком до нашого асортименту та обов'язково знайде свого читача серед відвідувачів.
 
🙆‍♀️Приготуйтесь почути смішну та непередбачувану історію жінки, яку ненавиділо все місто.
 
🙋‍♀️Як запевняє авторка, книжка неодмінно стане у пригоді тим, хто хоче підняти собі настрій та хоча б на мить відволіктися від поганих думок. 

Спорт – можливе джерело самовдосконалення для кожної людини

6 квітня відзначається Міжнародний день спорту на благо миру та розвитку. Мета цього Дня – відзначити те, як спорт і фізична активність сприяють освіті, розвитку людини, здоровому способу життя та миру у світі.

 

Спорт це щось спільне для людей у всіх країнах світу, тож будь-які міжнародні спортивні змагання стають чудовим майданчиком для ініціатив і дій, спрямованих на сприяння встановленню миру. Наприклад, навіть під час Першої світової війни між ворогами було оголошено різдвяне перемир'я – британські та німецькі солдати грали у футбол на місці, яке до того дня було полем бою.

 

Україна щороку долучається до відзначення Дня спорту на благо миру та розвитку, адже ми всі добре усвідомлюємо, що спорт це унікальна універсальна сила, яка здатна об’єднувати людей, встановлювати між ними дружбу і сприяти миру та розвитку.

 

З нагоди цього свята до вашої уваги добірка цитат відомих людей про спорт.

 
«Я не влучив 9 000 разів за свою кар’єру. Я програв майже 300 ігор. 26 разів мені було довірено вирішальний кидок, і я не влучав. Я зазнавав поразок знову і знову. І саме тому я досяг успіху.»

Майкл Джордан

 
«Спорт – це найпрекрасніший і найважливіший спосіб зрозуміти життя.»

Пет Райлі

 
«Бог дав вам тіло, яке може витримати майже все! Ваше завдання – переконати в цьому свій розум!»

Вінс Ломбарді

 
«Успіх – не випадковість. Це важка робота, наполегливість, навчання, вивчення, жертвопринесення і передовсім, любов, до того, що ви робите чи вчитеся робити.»

Пеле

 
«Чемпіони продовжують грати доти, доки не отримають те, що потрібно.»

Біллі Джин Кінг

 
«Спорт –  це не просто гра, це спосіб життя, який вчить нас бути сильними, цілеспрямованими та витривалими.»

Роджер Федерер

 
«Спорт вчить вас характеру, він вчить грати за правилами, він вчить вас вигравати та програвати – він вчить вас життю»

Біллі Джин Кінг

 
«Не має значення, скільки разів ви впали. Значення має лише одне: скільки разів ви вирішили піднятися.»

Вінс Ломбарді

 
«Якщо мої голи та перемоги можуть допомогти світові пам'ятати про Чорнобиль і принести усмішку на обличчя людей, що досі страждають, тоді я присвячую всі свої успіхи їм.»

Андрій Шевченко

 
«Рятівною силою в нашому світі є спорт – над ним як і раніше майорить прапор оптимізму, тут дотримуються правил і поважають супротивника незалежно від того, на чиєму боці перемога.»

Джон Голсуорсі

 
«Спорт – це мікрокосм суспільства.»

Біллі Джин Кінг

 
«Талант перемагає в іграх, але командна робота й інтелект виграють чемпіонати.»

Майкл Джордан

Веселі канікули разом з бібліотекою

Книги та ігри – чудове поєднання, чи не так? 🙂 У дітей нещодавно завершилися весінні канікули і нам дуже приємно, що солом’янські школярі проводили їх цікаво і з користю, приставши на запрошення бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка для дорослих ЦБС Солом'янського району м. Києва завітати до нас, щоб пограти в настільні ігри і, звісно, за бажання почитати книжки🎲🧩📕.
 
Настільні ігри це чудова ідея для проведення дозвілля як з родиною, так і з друзями, однокласниками чи просто знайомими, тож бібліотека вирішила заохотити місцевих школярів саме до такого прекрасного відпочинку.
 
☝️Чому настільні ігри це добре?
Настільні ігри корисні і для дітей, і для дорослих, адже вони розвивають увагу, спостережливість і логічне мислення, сприяють покращенню пам’яті, а ще допомагають краще концентруватися, ухвалювати самостійні рішення і мислити стратегічно. На додачу до усього вищесказаного, настільні ігри це реально класна нагода із задоволенням провести час із приємними людьми.
 
Велику колекцію ігор бібліотеці принесли наші користувачі, тож щиро вдячні їм за це, зокрема дякуємо нашій волонтерці пані Олександрі. 😊

1 місяць, 1 тиждень та 1 день жаху: бої за Київ та Київщину

2 квітня 2022 року Київщину було повністю звільнено від російської окупації. Понад місяць мешканці багатьох населених пунктів Київської області перебували під контролем ворога. Катування, голод, обстріли, руйнування, жорстокі вбивства і крадіжки – ось, що принесли окупаційні війська рф нашій країні та зокрема Київщині.
 
Ворог планував захопити Київ за 3-5 днів, тож одразу кинув величезні сили на захоплення Київщини – воріт до столиці. Сам же Київ росіяни постійно атакували ракетами.
 
Спочатку була висадка ворожого десанту на аеродромі «Антонов» та бої за Гостомель, що тривали десять днів, а далі була окупація міста. Запеклі бої розгорнулися в сусідніх із Києвом містах Бучі й Ірпені. Окупація значної частини півночі Київської області (Іванків, Бородянка, Димер) російськими військами, які зайшли з боку Чорнобильської зони відчуження. Водночас тривали бої і в інших населених пунктах Київщини – так, з 28 лютого по 1 березня в Бородянці сили оборони нищили російську техніку пляшками із запалювальною сумішшю. 3 березня легендарні «Азовці» зупинили ворога біля Ворзеля. 8 березня під Макаровом українські танкісти знищили шість російських танків. Дуже важливу роль в обороні й подальшому звільненні Київщини відіграли бійці територіальної оборони.
 
Намагалися росіяни прорватися до столиці і з боку Броварів, але українські військові 9 березня на околицях міста біля села Скибин влаштували засідку та розгромили колону танкової дивізії армії рф. Після втрати майже цілого полку танкової дивізії окупанти розосередилися у селах Київщини.
 
А тим часом цивільні мешканці Києва й області ховалися від обстрілів та російських військових у підвалах і бомбосховищах, евакуювалися до більш безпечних населених пунктів, хоча не можна не зазначити, що цинічний і жорстокий ворог регулярно обстрілював гуманітарні коридори попри білі прапори, написи «Люди» і «Діти» на автівках. Ворог вчиняв на тимчасово захоплених ним територіях страшні воєнні злочини: катування, насилля, вбивства і мародерство. Люди ж, які перебували увесь цей час у столиці, жили під постійною загрозою прориву міста та під обстрілами, які практично не вщухали.
 
Наприкінці березня після тривалих жорстоких боїв сили оборони в районі Приірпіння взяли в оперативне оточення залишки російських військ. 28 березня багатостраждальний Ірпінь було звільнено від ворога. 30 березня у селі Дмитрівка, розташованому на північ від Житомирської траси, відбувся один з останніх масштабних боїв у Київські області, в результаті якого наші військові знищили понад 15 одиниць бойової техніки російських окупантів.
 
31 березня наші сили оборони зачистили Бучу та Бровари, 1 квітня – Гостомель, а 2 квітня відбулася вистраждана повна деокупація Київщини.
 
З нагоди другої річниці звільнення Київщини до вашої уваги невеличка добірка книг про повномасштабну війну в Україні та зокрема про окупацію Київщини, про бої за столицю та область, про злочини, що їх вчиняли окупанти, про незламність наших людей, про героїв і про звільнення.
 
🟡 «Бій за Київ» Сергій Руденко

Це журналістське дослідження про події російсько-української війни, а саме оборону Києва. Твір складається з окремих есеїв, що висвітлюють короткі епізоди оборони столиці та в єдності утворюють велику панораму подій початку повномасштабного вторгнення. Книжка висвітлює не лише характер боїв за українську столицю, а й характери захисників Києва. Головною дійовою особою кожного з есеїв є люди, що потрапили у вир війни.
 
🟡 «Битва за Ірпінь» Петро Щербина

Книга розповідає про події, які відбувалися наприкінці лютого у березні 2022 року в місті Ірпінь Київської області. У книзі опубліковано відгуки про Ірпінські події відомих у світі людей, список підрозділів, які виконували бойові завдання в районі міста Ірпінь, а також згадано героїв, які віддали своє життя за Ірпінь.
Книга є першим зібранням оповідей безпосередніх учасників оборони міста-Героя Ірпеня: цивільних людей, які взяли зброю і сформували територіальну оборону міста; ветеранів АТО, яким вдруге довелося стати до захисту України; лікарів, волонтерів та чиновників, які не покинули рідний Ірпінь.
 
🟡 «Рани землі Бучанської. Місто-герой БУЧА» Ольга Воробйова

Авторка книги була безпосереднім свідком кривавих злочинів російських окупантів, від першого до останнього дня окупації перебувала в Бучанському районі, у місті Ворзель. У книзі представлений найповніший опис 33-денної окупації Бучі: хроніка подій, факти злочинів окупантів, реальні історії героїчного спротиву. Кожне слово, кожен рядок книги, підтверджені безпосередніми учасниками описаних подій.
 
🟡 «Міста живих, міста мертвих. Історії з війни у Бучі та Ірпені» Євгенія Подобна

Цієї книги взагалі не мало бути. Бо цієї війни не мало бути. Але 24 лютого Україна прокинулась від звуків вибухів і колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги – буденністю. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями й дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом і болем, усі дні війни у цих наляканих і скривавлених містах жив небачений героїзм – військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян – усіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей. Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.
 
🟡 «Деокупація. Історії опору українців. 2022» Богдан Логвиненко

Це збірка репортажів про поїздки деокупованими територіями України у квітні – листопаді 2022 року. Головним у репортажах є голос і пережитий досвід героїв, з якими говорив автор, а також послідовний виклад подій (зміст книги побудований за хронологією того, як ЗСУ звільняли окуповані росіянами регіони).

П’ять книг про майбутнє людства, які варто прочитати

Ніхто напевно не знає, яким буде наступне десятиліття, століття чи тисячоліття. Однак багато письменників у різні часи уявляли і змальовували майбутнє у своїх творах, запрошуючи читачів взяти участь у своєрідній «подорожі у часі».
 
У цьому дописі до вашої уваги невеличка добірка книг про майбутнє, які варто прочитати кожному.
 
- «Оповідь служниці» Маргарет Етвуд

Події книги розгортаються в антиутопічному майбутньому, де репресивна релігійна організація захоплює уряд США. Молодих жінок викрадають, позбавляють прав і змушують народжувати дітей, яких у них відбирають. Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти будь-чим і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти – Служниця… У Республіці Гілеад повноцінні права мають лише Командори та їхні Дружини, у яких є право обирати коханок для своїх чоловіків з метою  народження дітей. До цього здатна тільки кожна сота жінка в Гілеаді. Служниць збирають по всій країні, а потім вони проходять курс підготовки, аби бути гідними виносити дитя офіцера. Джун теж є Служницею. Колись вона мала коханого чоловіка і доньку. А тепер сенс її життя – коритися законам Гілеаду… Однак Джун не така, як усі. Жінка розуміє, що відбувається, вона хоче втекти і ще здатна любити…
 
- «Шосте Вимирання: неприродна історія» Елізабет Колберт

Поєднуючи науку та історію, авторка цієї книги висвітлює вплив людини на навколишнє середовище. 2015 року за книгу «Шосте вимирання» Е. Колберт отримала Пулітцерівську премію. У книзі письменниця наголошує на тому, що спалюючи викопні палива, ми впливаємо на атмосферу, океани та клімат; це призводить до вимирання мільйонів видів. Колберт поєднує яскраві описи природних чудес, таких як Великий Бар'єрний риф, і дикі враження, наприклад від відвідування печери кажанів, щоб пояснити сьогодення та можливе майбутнє Землі. Авторка шукає відповідь на питання, що станеться, якщо темпи вимирання прискоряться. Ця книга – не наукова праця. Вона радше є велетенською статтею для суспільно-природничого журналу зі світовим ім’ям.
 
- «Фізика майбутнього» Мічіо Кайку

У цій книжці, яка вийшла 2011 року, науковець Мічіо Кайку досліджує, як три великі наукові революції – квантова механіка, біогенетика і штучний інтелект, – що кардинально змінили світ протягом останніх ста років, змінять наше життя у XXI сторіччі. Спираючись на дослідження, які вже сьогодні проводять в наукових лабораторіях в усьому світі, Кайку передбачає майбутнє, в якому ми вже не будемо пасивними спостерігачами танцю Природи, а натомість перетворимося на активних хореографів матерії, життя й інтелекту. Це захоплива науково-популярна розповідь, що сплітає докупи найновіші досягнення провідних науковців світу. Книжка ґрунтується на інтерв’ю з понад 300 провідними науковцями, тими, що перебувають на передньому краї науки. Серед передбачень автора: космічні ліфти, контактні лінзи з підключенням до Інтернету та автомобілі, що літають.
 
- «1984» Джордж Орвелл

У цьому фантастичному антиутопічному романі, опублікованому 1948 року, Джордж Орвелл пропонує нам своє бачення життя 1984 року. У похмурому майбутньому громадяни постійно перебувають під наглядом і контролем Старшого Брата та Поліції Думок. Автор змальовує приголомшливий погляд на світ і попереджає про небезпеку тоталітаризму. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би так само чітко, правдиво і жорстко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою – фізична смерть індивіда, чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий бодай найменший прояв свободи, нехай навіть у вигляді можливості мати свої власні глибоко приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?
 
- «Який чудесний світ новий!» Олдос Гакслі

Ця книга була опублікована 1932 року. В ній автор моторошно передвіщає розвиток репродуктивних технологій та психології, а також навчання уві сні. У майбутньому за версією Гакслі діти народжуються в лабораторіях, а суспільство перешкоджає індивідуальним діям і думкам; людей генетично продукують, фармацевтично анестезують і ретельно контролюють для пасивного служіння панівному ладу і «загальному добробуту».  Попри те, що світ мирний, головний герой, книги ставить собі питання: «Чи є там щось більше?» Ця книга, яка захоплювала і жахала не одне покоління читачів, залишається й дотепер на диво актуальною своїми застереженнями й пророцтвами, що збуваються і стають життєвими реаліями сучасного світу.

День читання Толкіна

25 березня відзначається День читання Толкіна. Цей День було встановлено Товариством Толкіна 2003 року для того, щоб висловити своє захоплення творчістю відомого англійського письменника, найбільш відомого як автор «Володаря перснів» і «Гобіта», Джона Рональда Руела Толкіна. Також мета Дня – заохотити якомога більше людей читати твори Толкіна та фентезі в цілому, сприяти популяризації та використанню книг письменника в закладах освіти та бібліотеках. Дата 25 березня була обрана не випадково – річ у тім, що це дата падіння Володаря Перснів (Саурона) і падіння Барад-дуру .

 
З нагоди Дня читання Толкіна ми підготували невеличку добірку цікавих фактів про письменника.
 
💠Дж. Р. Р. Толкін народився 3 січня 1892 р. в місті Блумфонтейн – на той час столиці Помаранчевої Вільної Держави, а нині адміністративному центрі Південноафриканської Республіки. На момент народження письменника саме там працював у місцевому банку його батько.
 
💠Толкін рано втратив батьків. Батько письменника помер від ревматизму, коли хлопцеві було лише чотири роки, а матір Толкін втратив, коли йому було дванадцять – жінка померла через діабет.  
 
💠Матір Толкіна запалила в ньому пристрасть до мов. Саме матір була першою вчителькою Толкіна. З основами латинської мови вона його познайомила ще у дошкільному віці і саме з цього почалася величезна любов письменника до мов. Ця пристрасть залишалася з ним протягом усього життя.
 
💠Зі шкільних років Толкін любив вигадувати власні мови. Для своїх книг він створив 14 вигаданих мов.
 
💠У Толкіна та його дружини Едіт була епічна історія кохання. Рональд познайомився з Едіт Бретт, коли йому було 16, а їй 19. Між ними зав’язалася міцна дружба, яка переросла в кохання. Однак опікун Толкіна, отець Френсіс, не схвалював стосунків і наполягав, щоб хлопець зосередився на навчанні. Згодом він заборонив Рональду бачитися з Едіт і навіть листуватися з нею до повноліття – наказ, якому Толкін не міг не підкоритися, враховуючи доброзичливість отця Френсіса до нього та його брата. Толкін та Едіт не спілкувалися протягом трьох років. Та одразу після повноліття Толкін відшукав Едіт і запропонував їй одружитися з ним. Едіт погодилася, розірвавши попередні заручини з іншим. Вони одружилися з благословення отця Френсіса. Хоча їхнє подружнє життя не обходилося без повсякденних суперечок, Толкін та Едіт залишалися відданими одне одному до її смерті 1971 року.
 
💠Толкін брав участь у Першій світовій війні. Після закінчення університету письменник добровільно записався до лав війська. Його зарахували до складу Ланкаширського стрілецького полку. Після 11-місячного вишколу він потрапив до 11-го батальйону зазначеного полку в складі Британського експедиційного корпусу. Під час Битви на Соммі (Франція) Толкін служив офіцером зв'язку. 27 жовтня того ж року його госпіталізували з окопною гарячкою, яка протягом наступних двох років давала рецидиви і вимагала лікування. Решту війни Рональд провів у тилу, в Англії, займаючись штабною роботою. Саме в цей час він почав працювати над міфологією та історією вимріяного в думках світу, що пізніше перетвориться на всесвіт, у котрому відбуваються події роману «Володар Перснів».
 
💠Толкін деякий час працював над Оксфордським словником англійської мови. Першою цивільною роботою Толкіна після війни була робота в Оксфордському словнику англійської мови, де він займався дослідженням етимології деяких слів.
 
💠Толкін вважав себе гобітом. З усіх вигаданих істот, яких створив письменник, він найбільше ототожнював себе з гобітами. Ось, що він написав з цього приводу: «Насправді я гобіт, у всьому, крім розміру. Я люблю сади, дерева та немеханізовані сільськогосподарські угіддя; я курю люльку і люблю хорошу просту їжу (неохолоджену), але ненавиджу французьку кухню; я люблю і навіть наважуюся носити в ці похмурі дні декоративні жилети. Я люблю гриби (поза полем); маю дуже просте почуття гумору (яке навіть мої вдячні критики знаходять нудним); я пізно лягаю спати і пізно встаю (якщо це можливо). Я мало подорожую.»
 
💠Легендарного Фродо спочатку звали Бінго. Коли Толкін взявся за написання продовження «Гобіта», племінника Більбо звали Бінго – на честь родини іграшкових ведмедів-коал, якими гралися його діти. Однак під час написання «Володаря перснів», твір набув “темнішого тону”,  і автор змінив ім’я Бінго на Фродо.
 
💠Толкін любив добре посміятися. Письменник був відомий своїм доволі хлопчачим почуттям гумору. Наприклад, кажуть, що він міг вдягтися як англосаксонський воїн із сокирою та ганятися за здивованим сусідом по дорозі.